Сходження безсмертного

Розділ 28: В тихому лісі й ниці водяться

Дана частина лісу не контролювалася праведними кланами. Ця так звана «нейтральна» зона, насправді була територію, яку використовували для проведення таємних зустріч або продажу й покупки заборонених товарів. Майстри бойових мистецтв, які не перебували під жодним з наявних Великих чотирьох кланів, могли практикувати на даній вільній місцевості свої техніки й не переживати, що потурбують своїми діями заклиначів.

Нині ця нейтральна частина лісу називалася – Шеньджень.

До Шеньдженю прилягало декілька малонаселених міст, однак, оскільки людські поселення були поза кордоном «сірої зони», то й стосунку до того, що відбувалося всередині, ніякого не мали.

В одну таку теплу ніч двоє темних заклиначів з одним широковідомим торговцем заборонених талісманів мали спіткатися. Центр західної частини Шеньдженя повинен був стати місцем зустрічі в годину свині⁹. Саме тому, за декілька годин до назначеного часу двоє заклиначів прибули до узгодженого місця, аби переконатися в відсутності свідків й можливих пасток.

[9] Година свині від 21:00 до 23:00.

– Старший брате Є Девею, – звернувся заклинач до свого супутника, бажаючи дещо уточнити: – Той торговець... Ви впевнені, що він не якийсь там шахрай?

Чоловіки якраз перевіряли стовбури дерев на сторонні талісмани, а тому Є Девей був вкрай зосередженим. Будучи темними заклиначами, їм потрібно було ретельно слідкувати за тим, аби не потрапити до засідок праведних кланів. На них очікують грандіозні звершення після покупки потрібних талісманів, а тому обережність – першочергова задача.

– Його ім'я відоме на чорному ринку. Кожен щур відгукується про нього, як про найнадійніше джерело заборонених предметів, ба більше, не тільки талісманів, – відповів Є Девей й глянув на свого молодшого: – Гадаєш, Сє Ліане, мене так легко обдурити?

– Я не сумніваюсь в вашій проникливості, – заперечливо похитав головою Сє Ліан. – А от в доброчесності незнайомого торговця, обличчя якого ми навіть не бачили – так.

– Не переймайся, – безтурботно сказав Є Девей, махнувши на Сє Ліана рукою. – Що може зробити якийсь немічний стариган проти двох темних заклиначів?

Сє Ліан на мить задумався, але зрештою ствердно кивнув.

Запримітивши підозрілу печеру, Є Девей показав в її сторону руків'ям меча: