Сходження безсмертного

Розділ 33: Місце зустрічі

Густонаселений Сіань¹¹ – «столиця» фестивалів, торговців, випадкових зв'язків та осередку найточнішої інформаційної системи. Смертні зрідка навідувалися на підконтрольну довгожителями територію, однак тільки в цьому місці кордони між звичайними людьми й заклиначами повністю зникали. Адже їх усіх об'єднувало спільне прагнення набити кармани якомога більшою кількістю монет.

[11] Усі власні назви є вигаданими. Будь-яка схожість із реальними місцями або подіями є випадковістю.

Сіань прилягав до побережжя Західного моря, куди, власне, й направлявся Дзінь Сяодань. Єдине, що його рідний край знаходився за декілька тисяч лі від шумного міста, а тому повинен був стати лише місцем для ночівлі. На самісінькій околиці, подалі від шумного центру, де збиралися найрізноманітніші особистості: від міських перекупщиків з повними мішками золота й до бандитських угрупувань, Дзінь Сяодань в найкоротший термін знайшов дешеву корчму, в якій заховав від сторонніх очей Сяо Мао.

Йому прийшлося докласти багацько зусиль, аби провести величезного кота до їхньої кімнати. Точніше мовити... Дзінь Сяодань тримався так, ніби Сяо Мао й справді був лише домашнім улюбленцем. Головне правило, яким варто користуватися, коли потрібно щось сховати – не робити цього.

Власник корчми й декілька сп'янілих до синяви відвідувачів, витріщалися на Сяо Мао з неприхованим шоком й нерозумінням. Однак тільки-но вони переводили свою увагу на Дзінь Сяоданя – сумнів в їх очах миттю розсіювався. Чи то Дзінь Сяодань став природженим актором, чи то щось інше змушувало людей довкола сприймати його слова за чисту монету, однак гріх було нехтувати такою прекрасною можливістю.

Минуло близько місяця з того часу, як вони покинули придорожнє містечко. Ще до настання світанку, поки місцеві жителі не повиходили на вулицю, двійко людей і одна почвара зникли без сліду, не залишивши в хатинці ні натяку на своє існування. Власне, Дзінь Сяодань надалі намагався уникати будь-яких людних місць, однак не завжди йому вдавалося дотримуватися власних планів. 

Виявилося, що за пройдешні десять років, які він бездумно проводив в безпечному Шеньджені, світ встиг повернутися на сто вісімдесят градусів. Кордон між Підземним світом й Надземним зменшився настільки сильно, що став не ширшим за мізинець. Напади агресивних почвар відбувалися не тільки вночі, але й посеред білого дня. І якщо Дзінь Сяодань в дуеті з Сяо Мао могли легко здолати хоч десяток потойбічних створінь, то Су Ши все ще не міг впевнено тримати кинджала в руках. Здебільшого саме Сяо Мао охороняв хлопчика за відсутності Дзінь Сяоданя, поки сам Дзінь Сяодань знищував одну навалу за іншою.