Одного разу я раптом стала принцесою

26

Ха, та бути такого не може. Мене зараз удар схопить! Невже відсьогодні моє життя стане кращим?! Серце забилося із жахаючою швидкістю. Я-я можу використовувати магію! Ба більше, у мене тіло великого мага!

— Ну, тут два варіанти. Перший — у тебе величезні запаси мани, утримати які твоє тіло не спроможне. Або ж у тебе замаленька місткість для звичайного рівня мани, — він лиховісно посміхнувся, зиркнувши на Сажика. — Втім, твоя — дещо корисна. Нещодавно він зламав моє заклинання.

Не до кінця зрозуміла, але, можливо, тому він і біситься через Сажика? Так кажеш, Сажик — моя мана, яка прийняла форму цього пухнастого створіння, і зрештою повернеться у мене? І тоді я зможу спокійно використовувати магію?

Ва-а-а! Вау! Ува-а-а! Я знала, що цей день колись настане!

Не знаю, чому Клод не казав мені про це, але, здається, щойно тривалість мого життя подовжилася.

— Дякую, що розповів, братику!

В моїх очах цей хлопець був сяючим білокрилим янголом. Я б ні за що не дізналася про все це, якби не він!

Хах, але, як дивно... В «Прекрасній принцесі» не було ані слова про те, що Афанасія могла використовувати магію. Втім, там також не згадувалося й те, що магію може використовувати Клод. Можливо, це було не так вже й важливо?

Ха. Ну, над частиною про цього вилупка Клода я не морочилася, а ось щодо Афанасії — читала з особливою увагою.

— Не дякуй.

Е-ех, в будь-якому разі, у мене не найкращі спогади за ці 7 років... Але братик був не поганим, навпроти — пояснив, що таке священна тварина, навіть спіймав мені Сажика! І все одно сказав, що дякувати немає за що.

— Мені час, — він насупив брови, дивлячись кудись вдалину.

А, точно! Фелікс! Мені також час. Фелікс і Лілі точно хвилюються.

— Афі також треба йти. Щасливої дороги, братику.

І коли я збиралася піти, тримаючи Сажика...

— Ага. Так ми знову зустрінемось.

Сажик раптом пропав з моїх рук. Я здійняла брови, не до кінця розуміючи, що відбувається.

Е-е? Чому це мій Сажик знову у нього?

— Га? Ти куди Сажика забрав?

Сажик знову заскавучав у руках незнайомця. Той усміхнувся.

— А хто сказав, що я тобі його віддам?