Aivora

3 Частина

"У давньому королівстві, коли хати виднілися на високих пагорбах гори, наступав 1492 рік. У великому місті Айверін жили король Лір та королева Айва які не мали дітей уже п'ятнадцять років сімейного життя. В замін у них були дружні та веселі міщани, які кожного ранку радували своєю присутністю. Усі були щасливі, але не помічали смутку королеви. Адже вона дуже сильно любила дітей та хотіла сина чи дочку, але розуміла що її мрія не здійсниться. Король робив усе можливе, аби мати нащадка. До них приїжджали могутні лікарі, з різних куточків світу. Напевно це була така гірка доля для дівчини. Тоді подружжя втратили надію, продовжуючи жити самотніми.

Одного теплого весняного дня, Лір вийшов з дружиною на прогулянку у квітучий сад. Сівши на лавку, Айва попросила у коханого принести води. Зі словами : "Я скоро повернуся" турботливий пішов до джерела. Там він привітався з друзями які йшли повз, замітивши незнайомого чоловіка у дивному чорно-фіолетовому плащі, здивувався. Із думкою: "Хто цей дивак?" , не звернувши великої уваги, продовжив набирати воду у дерев'яний глечик. З ненацька, краєм вуха він почув розмову того незнайомця:

-"Лікарі тут безсилі, потрібна магія! Добра, магія!".

-Ми не знаємо чаклунів, пане... (Відповіли мешканці)

-Він живе у тому густому зеленому лісі... (Показав рукою худорлявий)

Король повернув голову, хотів закричати але той чолов'яга зник безвісти. Після цього випадку Лір думав над цими словами нічого не розповідаючи Айві. Та однієї ночі, коли усі солодко спали, він все ж вирішив піти у той дрімучий ліс. У ньому було дуже темно, але великий місяць ясно світився немов показував дорогу сміливцю. Упинившись біля невеличкого ставка, він промовляв:

-"Допоможіть! Допоможіть нам із дружиною народити дитину! Поможіть.... Будь ласка.... Я більшого не прошу...."

Король упав на коліна, та втратив надію вкотре. Поглянув у те мале озеро, та просльозився. Сльози приєдналися до води, та стали одним цілим.

-"Чому ти так сильно прагнеш дитини!? Хіба погано жити багатим, здоровим, та щасливим із своєю дружиною!?"

Король здригнувся, він не розумів хто зним говорить до поки не побачив середнього на зріст чолов'ягу з чорним довгим плащем. Піднявшись, Лір відповів:

-"Так я багатий, але самотній від смутку за дитячим сміхом. Здоровий, але цього добра  немає кому запозичити. Щасливий що у мене є така чудова жінка, але нещасний бачити її душевний біль, тугу за рідним немовлям. Тому прошу у тебе допомоги..."