Розділ 20

2.2K 166 10
                                    

Еллі

– Ти була неперевершена. Радий знову тебе зустріти...

Його поява налякала мене більше, ніж я можу показати. Такі люди, як Марк Роджерс просто так не з'являються в будній день, у провінційному джаз-клубі.

– Доволі затишне місце, шкода, що я раніше тут не бував, – він все ще палко оглядає темні шпалери, наче обдумує чи не придбати собі такий самий будиночок.

До кінця моєї перерви залишається менш як вісім хвилин, тож я не маю часу вдавати ніби налаштована побазікати з ним про фікуси на підвіконні.

– Містере Роджерс, чому ви тут?

Він миттю відривається від шпалер, переводячи погляд на мене. Здається його трохи збив з пантелику мій суворий тон і розлючений погляд, який сповіщає про те, що через нього у мене немає часу навіть з'їсти сендвіч.

– Еллі, я б хотів зустрітися у більш інтимній атмосфері.

– Тут світло ледь пробивається крізь шибки, а навколо лунають звуки роялю. Що може бути інтимніше?

Він опускає усміхнені очі, подобається така відповідь.

– Чому ви тут, – ще раз повторюю я.

– Востаннє ми зустрічалися з тобою близько тижня тому, – кивком голови я вказую свою згоду, тож він продовжує. – І ти чудово знала хто я.

Знову киваю, на цей раз більш роздратовано, адже ловлю на собі погляд Селін, яка вперто не відводить голови від мене.

– Чому я досі не в судді?

Це питання трохи збиває мене з пантелику. Якщо раніше я могла подумати про те, чого він хоче від мене, то зараз нічого й на думку не спадає.

– Перепрошую, містере Роджерс, це ви мені ідею підкидаєте?

Він голосно заливається сміхом, почувши мої слова. Тепер за нами спостерігає не тільки Селін, а й усі відвідувачі. Це змушує мене ще більше вкриватися рум'янцем.

– Невже ти про це не задумувалась?

– Ви маєте щось проти того, що й досі можете вільно гуляти вулицями міста?

– Ні, ні. Просто...мені справді цікаво. Ти ж чудово знаєш, що сума, яку я міг би виплатити втричі перевищує вартість цього клубу.

Його насмішкуватий погляд дратує мене не менше, аніж сама поява, тож я глибоко набираю повітря в груди і підводжуся зі свого стільця.

Три правила ночіWhere stories live. Discover now