Летить самотньо пташка в небі,
А вітер крила їй лама,
не дасть злетіть у вись, у піднебесну,
Лиш над деревами тужливо крильця підійма.
Присіла в полі трішки одпочити,
а вітер виє і свистить й гуде,
не дасть пташині трішки одпочити,
ніколи волі він їй не давав ,
постійно пташку він діймав,
як одпочить хотіла - в небо підіймав,
коли ж летіть хотіла - крила їй ламав.
Пташина плаче, ждуть в гнізді малята,
а вітер не дає з землі й зерна піднять,
голодні пташенята плачуть,
і мати плаче дітей ж бо жаліє.
Літать ще не можуть та лихо не в тому.
Як крильця окрепнуть - навік полетять.
Покинути мати пташата спішать
Летіти не можуть, з гнізда випадають,
а мати їй ловить, літати їх вчить.
Аж ось полетіли, їх вже не вернути,
а мати осталась одна - сирота.
Аж ось полетіли, їх вже не вернути,
а мати осталась одна - сирота.
Вересень 2015 рік
YOU ARE READING
Шляхами думок
RandomЦе збірка поезії письменниця Алла Добра, прохання не використовувати дані вірші з метою розповсюдження чи збагачення згідно закону на авторське право, при винекненні такого бажання пишіть в коментарі. Також буду рада почути вашу думку. Кожна глава н...
