Розділ 3."Минув перший тиждень"

638 33 2
                                    

Минула п'ятниця.Субота не радувала погодою.Падав сильний дощ.На сьогодні нам потрібно було обрати додаткові заняття.Особисто я обрала рунологію та зоомагію.Ці предмети мені подобалися найбільше.Спускаючись на кухню я нікого не замітила.Дивно.Можливо всі сплять.
Випивши кави та з'ївши сендвіч,я попрямувала на додатковий урок рунології.Пані Ізабелла вирішила провести його у саду.Чому,невідомо.Сад-дивовижне видовище.Багато квітів,фруктових,магічних дерев.Жінка чекала на мене у кінці цього чуда.Вона була одягнута у темні джинси,білу майку та джинсову куртку.
-Ну як,готова?-запитала мене пані Ізабелла.
-Готова до чого?-здивовано запитала я. 
Жінка лише усміхнулась та клацнула пальцями.
Ми опинилися у печері.Усюли були написані руни,вони як кликали до себе.
-Це закляття,імена,історія наших предків,лише зашифровані,-відповіла жінка,побачивши моє зацікавлене обличчя,-зможеш перекласти?
-Але,пані Ізабе..,-не встигла я договорити, як мене перебила учителька.
-Іза,не Ізабелла і без пані,тобі лише Іза,-відказала спокійним голосом жінка.
-Гаразд.Іза,скільки цим рунам років?-запитала я,роздивляючи руни.
-Приблизно 1000 років,а що?-запитала Іза.
-Просто цікаво,-відповіла я.
-Постарайся перекласти їх за допомогою магії,-наказала спокійним голосом жінка.
Без лишніх слів я почала виконувати наказ.Направивши руки до стіни,почала уявляти як ці руни перетворюються на літери.
-Ще трішки..,-із захватом говорила Іза.
Я вливала усю свою силу.
-Молодець...,-зловивши мене,щоб я не впала через нестачу сил,сказала учителька.
Відкривши очі я побачила дивовижне видовище-руни світилися різнобарвним світлом і почали видозмінюватися.
-Дивовижно..,-ледь вичавила з себе я,адже сил майже не залишилося.
Усе що я пам'ятаю, це якісь нерозбірливі слова Ізи десь у далечині,а дальше-темрява.

*     *      *      *      *      *      *       *       *

Проснулась я десь у лісі.Тиша пронизувала вуха.Десь у далечині виднілося якесь світло.Я побігла у його напрямку і побачила страшну картину.
Чоловік та жінка відправляли через портал дівчат,дуже схожих на моїх сестер.
-Постарайтесь її вберегти від правди,-говорила заплакана жінка.
-А Макс?-запитала руда дівчинка,схожа на Марі.
-Він залишиться тут,-відказав чоловік,-задля  його ж безпеки.
-Дівчатка,скоріше,закляття скоро почне дію,і загинемо усі,-почала плакати жінка,-збережіть Андрі,у свій час,ми повернемося.
-Обіцяєш? -запитала Ангеліна.
-Обіцяє,біжіть!-закричав чоловік,і дівчата забігли в портал,а все почало замерзати. 

Магія дракона.Вогонь.Книга 1Where stories live. Discover now