30 глава✌

237 18 0
                                    

Я не те, що була в шоці, якийсь страх покрив моє тіло і розум я дивилась на тата не вірячи своїм вухам.
-Я не хочу вмішуватись в ваші відносини, ми з твою мамою теж були із різних, зовсім різних сімей. Якщо тобі справді з ним комфортно і ти щаслива, тоді я не стану у вас на дорозі.
-Таааат...
Тато завжди мене підтримував і зараз інший на його місці заборонив мені з ним спілкуватись та не він. В котрий раз переконуюсь, що він в мене найкращий. Я як мала дитина сиділа з очима повних сліз та прижатими губами.
-Моя ти дівчинка...
Він крепко обійняв мене.
-Ти в мене найкращий.
Він ж лише погладжував мене по спині та тихо стримував сльози, це важко, важко коли хочеться плакати, але ти стримуєш все в собі...
-Так іди прийми душ та спати скоро буде світати...
Я мовчки сходила в душ та одягнувши нічну рубашку та штани пішла до тата в кімнату. Сьогодні занадто багато подій відбулось, хороших і поганих одночасно. Він обійняв мене, а я його і так в обнімку ми заснули...
Проснулась я від занадто важкого грузу, відкривши очі в декількох міліметрах від мене знаходився мокрий носик мого пухнастого друга я потягнулась та помітила, що тата біля мене не було. Попрямувавши на кухню де тато поспіхом пив свою каву тим самим зав'язуючи галстук.
-Ооо сонечко ти вже встала.
-Доброго ранку!
-Доброго!
-Дай сюди!
Я втомилась дивитись за тим як він вже декілька разів перев'язував свій галстук. Я спокійно та ідеально зав'язала його і тато поцілувавши мене в лоб промовив
-Я побіг. І да тепер коли в мене немає таких важких справ я не буду так затримуватися.
-Вже чекаю.
Я помахала йому на прощання та одягнувши легінси, толстовку я взяла Джина та ми вирушили надвір, тим часом я вже набирала повідомлення для мого хлопця. Вийшовши надвір я побачила його, явий теж щось набирав в телефоні. Я ніжно посміхнулась та міцно обійняла його.
-Ти знаїш?
-Тато вчора розповів...
-Нам необхідно поговорити...
Він взяв Джина та дійшовши до парку ми сіли на першу ліпшу лавку, відпустивши Джина.
-Ребекка... Я тебе зрозумію якщо ти зараз підеш...
-Хм... А ти б пішов?
Він підняв на мене погляд.
-Пам'ятаєш ти питав мене чи люблю я тебе... Так от люблю... люблю... Вперше вжитті я зустріла людину, яку люблю більше всіх, а ти кажеш мені іти...
-Я знаю, що буде важко, але я готовий все це вистояти разом з тобою! Єдине я знаю точно після твого появлення моє життя ніколи не стане колишнім.
-Єй ти мене смущаєш...
Я легенько вдарила по плечі та ми попрямували на пробіжку...
-Стів...
-Да?
-Не думаєш, що тобі слід зустрітись з моїм татом?
-Я вже довго про це думаю...
-Тоді коли ти заглянеш до нас в гості?
-Ну можу навіть сьогодні..
-Клас
Я бігом побігла як мала дитина.
Підійшовши до мого дому ми попрощалися та я попрямувала додоми. Ми з Джином радісні пішли на кухню, щось поїсти, я набрала тата та чекала відповіді
-Алло
-Тат ти не занятий?
-Ні. Щось сталось?
-Ні все добре. Ти сьогодні коли повернешся?
-Роботи майже нема, тому до 6 я буду.
-Тат сьогодні в нас буде гість ти не проти?
-Це той гість про якого я думаю?
-Незнаю про кого ти думаєш?
-Добре нехай приходить на 7 нам ще з тобою вечерю слід приготувати.
-Добре. Люблю тебе!
-Приберись без мене.
-Вже починаю
-Добре пака.
-Пака.
Я доїла свої пластівці та написала для Стіва години нашої зустрічі і зразу ж вирушила на генеральне прибирання. Вже до вечора вся квартира немов блищала і я бігла до дверей відкриваючи їх для тата, він з повними пакетами зайшов в дім. Я підхопила їх з його рук та побігла на кухню.
-Боже яка ти щаслива.
-Ну да сьогодні два упс три самих важливих для мене чоловіків збираються разом!
-Ну і що ми будемо готувати.
-Нууу... Як щодо крильців та стейків.
-Хм... Я думаю я встигну, тільки мені потрібна допомога.
-Я вся в твоїх руках.
-Ну тоді ти робиш пасту!
-Все буде готово...
За годинку ми повнісю встигли та розбіглись по кімнатам привести себе в порядок. Хм і що мені одягнути? Якщо він прийде в костюмі весь такий, а я? Але він може не наряжатись. Я подумала, що самим кращим вибором буде чорний боді, сині джинси. Я зробила ледь замітний макіяж та заплела косу, яка на мої довгі коси була просто ідеально. Я вийшли та чекала тата в вітальні. Серце немов от отвискочить з орбіт, а якщо татові він не сподобається, та ні в мене тато хороший. Так. Я глибоко вдихнула та чекала на тата мда, а ще кажуть, що дівчата довго збираються. Коли на годинику забило 18:37 тато вийшов в чорних джинсах та такого ж кольору рубашка.
-Ну як я?
-Бездогано! А я?
-Ти в мене завжди прекрасна, але в тебе, що нема плать?
-Таааат...
-Мовчу мовчу! Де твій Стів мені прям кортить побачити кого ти вибрала собі. Боже в мене таке відчутя, що зараз серце зупинеться.
-Ні я розумію в мене, а в тебе чому?
-Ну я ж зараз познайомлюсь з твоїм майбутнім чоловіком.
-Так давай заспокоїмся і да що там з стейками?
-Зараз піду вийму.
На столі вже все стояла і рівно о 7 годині в двері подзвонили. Я подивившись в дзеркало разом з татом пішли відкривати двері. Боже слава богу! Він стояв у чорних джинсах та білій рубашці поверх якої було чорне пальто. Букет тюльпанів та картоний пакет красувались в нього в руках. Він був схожий на загублену дитину, такий милий... Я легко посміхнулась та впустила його, він вручив мені квіти та поздоровавшись з татом відав йому пакет мда хтось сьогодні буде пити. Ми зайшли в вітальню, а тато пішов на кухню по стейки, Стів глибоко видихнув та тихо шепнув мені на вухо
–Я так переживаю...
–Неповіриш, але він теж.
Стів легенько усміхнувся та ми чекали тата. Сівши за стіл вони почали розмову.
–Ну Стів мені вже Ребекка багато про тебе розповідала, але все ж таки я б хотів щось дізнатись про тебе. Ти вже напевно про все знаїш...
–Містер Едвін я б хотів, щоб ви впевнились, що віддаєте свою дочку в надійні руки.
–Я в цьому і не сумніваюсь...
Решту часу вони говорили суто на чоловічі справи, вони дуже добре поладили тому я навіть трішки відчувала себе лишньою. Десь вже біля 9 години вони були напідпитку і я вирушила в аптеку. Я не збираюсь завтра вислуховувати їхні скарги...
POV Стів
Ребекка вийшла в аптеку, а ми з Містером Едвіном залишились на одинці. Алкоголь давав про себе знати, він був занадто крепкий і його було занадто багато.
–Стів...
–Да Містер Едвін.
–Попіклуйся про мою Ребекку... Єдине чого я нехочу то це, щоб моя дівчинка страждала...
–Я зроблю усе можливе.
–Мені не довго залишилось тому я пряйняв дуже важкий вибір, і ще я хочу знати, що з нею буде все добре...

Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]Where stories live. Discover now