Vampire love story

Глава 9: Олівка - вампірка

Pov Олівія
Він знову перевів на мене погляд. Я стояла і не розуміла, що мені робити. Аж не звідки хтось увійшов в залу та почав єхидно сміятися.

— Володар, а ви не знагліли? Чому мене не впускають до вас? Я що повинен, чекати кінець світу?! Це перебор. Що у вас тут твориться? - запитав юнак і ледь посміхнувся мені.

Ейнштейн перевів погляд на нього. Він підійшов до юнака і почав обнюхувати його. Наче від нього йшов поганий запах, але коли він ледь скривився то промовив.

— Нікчемна собака, - тихо сказав він. — Чого тобі треба від мене? - вже серйозно мовив він.

— Не культурно обнюхувати свого ворога. Я ж не просто так прийшов. А на зустріч, - сказав він і вишкірився.

— Заберіть їх, - наказав Ейн і помахнув охоронцям на нас.

Ми сиділи в якісь кімнаті. Тут не було вікон. Лише голі стіни, підлога вже стара, диван нещасний, стіл. Еля ледь сиділа і не могла відірвати погляда від Анни. Я не хотіла зараз думати, що вони мої близькі. Просто закрила очі, поринула в приємні спогади.

— Ти знала, що Оля мала померти? - звернулася Еля до неї.

— Так. І що? - в її голосі було стільки холоду та огиди.

— Як це що? Ти знала про те, що Твоя дочка помре, і не зупинила його! Та яка ти мати після цього? Стерва! - розлючено прокричала сестра. Я розплющила очі і побачила їхні лиця. Еля кипіла від люті, а Анна ніякої реакції не видала.

— Я знаю. Була молода та наївна. Не знала ще про доросле життя. І коли я дізналася хто мій коханий, то вже не могла тверезо думати. Кохання засліпило мене. А Ейна, я покохала з першого погляда. Він був тоді в білій сорочці, чорних брюках, чорні туфлі та чорний піджак. А погляд... - почала розказувати вона, але я перебила її.

— Кохала? Ти кохала самого Володаря Смерті! Та як ти не розумієш, що він тебе ні! Наївна та молода? Зараз ти така сама, лише твої зморшки добавляють тобі роки, - сказала я.

— Олівко, не повторюй моїх помилок... Я зробила це заради вас двох, - відповіла вона.

— Для нас двох, мамо? Та ти навіть не заслужила нашої довіри, яка нахрін заради нас двох?! Все життя ми були десь далеко, а тут появляється такий момент, щоб розчулитись. Ні. Я не буду визнавати тебе мамою, - почала кричати Еля на неї.