Моменти забутого життя

I частина.

·Спогади з життя Дейзи·

Лілі завагітніла нею в 16 років від свого однокласника в якого була закохана по самі вуха. Та він дізнавшись про не заплановану вагітність своєї дівчини був дуже наляканий та невдоволений. Тому вирішив переїхати до іншої країни подалі від Лілі та майбутньої дитини. Через те, що він був улюбленцем своїх батьків вони його підтримали і допомогли виїхати за границю та зробити так, щоб їхній син не сплачував елементів за Дейзу. І нажаль їм це вдалося і це ще більше "роздавило" маму дівчинки.

Лілі теж була змушена переїхати з містечка та покинути всіх своїх друзів та близьких. Сама ж молода мати не переживала через вагітність, нестачу грошей чи похід з дому. Її найбільше тривожило де коханий та чому він залишив її саму. Тому й звинувачувала у всьому малу, хоча вона ні в чому не винна.
Колись 7 років назад бабуся Дейзи приїхала до них у гості, щоб побачити свою доньку та внучку. Але її донька не хотіла нікого бачити, тому Герра - бабуся, подарунок який привезла для

Лілі віддала маленькій дитині.
Це був кулон з чорною полоскою на шию, двома звисаючими кольє та смарагдовим камінчиком у формі ромба. Герра веліла ніколи не знімати цю прикрасу інакше вона помре. Дівчинка дуже перелякалася, тому послухалася бабусиної поради. А через декілька годин мати Лілі померає на очах у своєї доньки та внучки.

Лілі знову у всьому звинувачує доньку та збирається в неї забрати кулон, але дівчинка перечить матері в страху смерті. Й за це дістає по щоці. Хоч вона й ненавиділа Дейзу та за 7 років, ще ніколи не била дівчинку. Через це вона вибігає на вулицю та перший раз, знаходиться не в дома аж цілі дві доби. Лілі навіть не намагалася знайти дочку, аж поки їм у двері не постукали поліцейські з малою на руках. Дівчинка виглядала дуже стомленою та подавленою, знесиленою та голодною. На щастя з малою було все добре та всеж це їй закарбувалось в пам'яті на все життя.

Лілі більше не намагалася забрати в доньки кулон, але побої продовжувались. Дейза вже ходила в 3 клас, їй було 8. Малу завжди принижували та сміялись з її безпорадності, а вчителі просто закривали на це очі.
Дівчина не навиділа своє життя, тому в 14 вирішила назавжди втекти з цього дому та місцевості. Та нажаль це була остання в її житті втеча, та й не тільки втеча. Це були останні миті її життя. Вона навіть на прикинці не змогла згадати купу веселих моментів.