Моменти забутого життя

VII частина

- Для чого ти брешеш мені?!
- Що? Я не брешу! Я говорю тобі правду. - хлопець пригорнув її руки до свого сеця. - Чуєш як б'ється?
- Воно шалене. - серйозно мовила Дейза.
- Воно так б'ється тільки тоді, коли поруч стоїть людина за яку я, можу віддати все. Навіть свою репутацію. - Марк мило посміхнувся, а Дейза закотила очі🙄. - Просто повір.
- Чому я маю вірити тобі?!
- Бо я кохаю тебе! - скрикнув він. В наступні миті він міцно схопив її талію однією рукою, а іншою приставив її вуста до своїх. Секунда і вони обоє злилися в запальному поцілунку. Їхні руки блукали один по одному, шукаючи опори. Та враз він перервався. Хтось схопивши їх за плечі розтягнув у різні боки.
- Якого чорта?!
- Ейрон? Що ти тут в біса робиш?
- Споглядаю, як ти цілуєшся з якоюсь дівкою, а я нічого про неї не знаю! І що це було на промові?
- Та хто ти мені такий? Я не повинен перед тобою сповідатися! Я маю повне право бути з тим, з ким захочу!
- Тоді бувай! Бачити тебе не хочу! - він розвернувся та побіг геть.
- Мені здалося чи він...
- Плакав? - продовжила за нього Дейза. - Не знаю. Скоріш за все, ти й справді сильно його образив.
- Так йому й треба. Це перший раз коли ти відповіла мені на поцілунок, а він все зіпсував.
- Якби не він, то це міг бути будь-хто. - вона вказала за спину хлопцю. - Кіра наприклад. - коли Марк повернувся, то дівчини і слід простив.

Настали зимові канікули. Дейза знову захворіла і цілі канікули пролежала вдома, під теплою ковдрою. Марк як правило, завжди ввечері проходив на обрив того моря, де вони й познайомилися. Він любив свою маму й любить досі, тому в будь-яку погоду його можна там зустріти. Час для них двох, проходив довго й нудно. Марк залишився без друзів. З Ейроном - посварилися, Ярі(Денні) - проїхав з батьками ґдо рідних в другий штат, а з Кірою великого бажання спілкуватися, він не мав. В Дейзи схожа ситуація + застуда.

В школі Марк помирився з Ейроном і вони знову стали найкращими друзями. Хлопцям Дейза теж сподобалася, як людина і вони в 4 створили свою групу "бандерівців". Це слово Дейза перший раз почула від своєї бабусі Герри, яка як ми знаємо - родом з України. Якось вона розповіла, що це були послідовники лідера українського націоналістичного руху Степана Бандери. Вони були пропагандою у рф і захисниками незалежності України. На Батьківщині бабусі їх дуже любили та поважали, юо вони мали спільну ціль з народом - незалежну матінку Україну. Хлопці були не проти такій назві. Для них Степан Бандера і Робін Гуд були "на одне лице". Для них, Бандера став героєм, а носити назву його прибічників - це круто!

Згодом Дейза стала ледь не найпопулярнішою дівчиною школи, адже вона тусувалася з найкрутішими хлопцями. Вони разом ходили на різні туси, прогулянки. Коли щось потрібно було купити/оплатити вони радо допомагали їй, розуміючи її ситуацію. Завдяки одягу, який їй передала Лейла вона завжди виглядала стильно. Її лахміття "перетворилося" на одяг по останньому писку моди. Залишається тільки питання: звідки у простої дівчини (Лейли) стільки всього неймовірно стильного. Та як вона говорила раніше "Тільки нічого не запитуй". Та тепер хоч-не-хоч нічого й так не довідаєшся.

Весна. "Бандерівці" стали найкращими друзями у цілій школі. Їх не могли розлучити ні учителі з батьками, ні Кіра з своєю шайкою. Хоча окрім другого варіанту їхня дружба нікому не заважала. Тільки мачусі Марка. Вона вважала, що "її" синочок не повинен тусуватися з такими, як Дейза. Але на нього ці слова зовсім не впливали. А навпаки! Марк кожну ніч мріяв, щоб наступного дня вони з Дейзою знову зустрілися. Щоб його руки торкнулися її прекрасного обличчя і вони злилися в запальному поцілунку. Він мріяв, щоб це рудоволосе сонечко теж признало, що любить його так само, як і він її. Та щоб вона стала його дівчиною. Він надіявся, що коли настане підходящий момент для романтичного признання, вона погодитися отримати цей титул.

У школі для старших класів учителі вирішили провести невеличкий похід з ночівлею на добу. Це було зроблено для того, щоб ті хто буде йти після 9 і 12, змогли гарно провести свої останні спільні хвилини з друзями. Цей табір мав бути у лісі, десь далеко від їхнього штату.

_________________________________________
Виставляю цю частину тільки для того, щоб вона не валялася в чорновиках. Ця моя перша історія іде на заморозку. Я довго нічого не писала, зате багато читала і почерпнула знань та навичок для писання; прийшло нове натхнення до нової історії "Її тут не шукай". Придумувати назви до історій це точно не моє, але все ж перейдіть на мій новий твір і я постараюся вкластися в нього по максимум і він вам точно має сподобатися)

Чекаю вас в історії "Її тут не шукай")))!