Я не малюк💫 <Закінчений>

💫13💫

POV Техен

Ми прибули до лікарні,  цілу дорогу я міцно обіймав Чонгука, плачучи.  Що ж я наробив?  Цей хлопець узяв Гуки на руки і ми побігли до лікарні.  Там чекав батько та тато, які з шоком дивилися на підлітка. 

-  Ложіть, - підкотили кушетку і одразу туди поклали Чона. 

-  Чіміне, впораєшся з його коліном? 

— Подивимося, — насупився тато і повіз із батьком Чонгука в операційну.  Я не міг заспокоїтися і ходив туди-сюди, але Джин намагався його заспокоїти.  Я сів на лаву поряд з тим хлопцем, що був із Чоном.

-   Адже ти один із тих бандитів, що влаштовують бої, - Хо схопив бету за футболку і, піднявши, почав смикати.

- Нічого, ти втік звідти, а я тебе здам.  Будь впевнений . 

-  Пане Чон, прошу послухайте мене, - спокійно сказав хлопець.  - Я Сухо, тренер Чонгука. 

І тут цей Сухо отримав від Хосока прямо по обличчю.  Бета впав на лаву і тримав місце удару, а Джин тримав Хосока, щоб той не зламав кістки.

-   Хосок, навіщо ти так?  - Я встав між хлопцями. -   Він врятував Чонгука.  Якби Гук залишився там, то ми пізно приїхали б до лікарні.  А тим більше Сухо Гук точно довіряє, адже він, – я показав на бету;  - Допоміг. 

- Ага, тренер для бою, прикольно!  Якби він не почав тренувати Чонгука, то всієї цієї гребанної ситуації не було!  - прогарчав Хо, ледве вибравшись із рук Джина. 

-  Якщо кого звинувачувати в цій грібанній ситуації , то це мене ! 

- Я винен, що відшив Чонгука, що попросив підвіску, що не зміг нормально поговорити.  Я винен ! 

- То чому ти досі тут?  - вигнувши брову, спитав Хосок, якого зі спини обійняв сумний Джин. 

- Ти настільки байдужий?

-   Я ...- очі забігали, а також набралася волога. - Ні ... Мені боляче дивитися , я зрозумів свою помилку пізно і ... Вибач , Хосок . 

- Ти зараз знущаєшся? Ти вибачатись повинен перед Чонгуком, а не переді мною! 

Я хотів ще щось сказати, але тут вийшов батько.  Він глянув на нас і одразу підійшов ближче, а ось у Хосока затремтіли руки.

-   Не хвилюйся так, Хо, - батько поклав руку на плечі альфи. 

Чімін оглянув коліно і все виправив. 

- Травм сильних немає, у деяких місцях синці, а на обличчі кілька подряпин. 

А що з коліном?  - спитав Джин, адже Хо не міг нічого сказати через шок. 

-  Сильний вивих.  Довелося оперувати,-  опустивши очі в підлогу, сказав батько.  - Але місяць проходить у гіпсі та туторі (фіксатор для коліна), а потім буде як огірок. 

- Спасибі, - прошепотів Хо і сів на лаву.

Батько глянув на мене і показав головою на знак заперечення.  Я зразу все зрозумів... Він розчарувався в мені, як і тато.  Сам винен .

-   Коли прокинеться, то можете зайти.  Вам скажуть - батько кивнув і пішов. 

Хосок тихо плакав, бо міг позбутися найдорожчої і єдиної людини.  Добре, що він зараз має Джина, який заспокоїть його. 

Наступного дня ...

POV Чонгук

Я розплющив очі і відразу побачив білу стелю .  На думку приходили моменти з учорашнього дня: бій, Сухо, поліція, Те.  Не помер, вже тішить.  Я повернув голову в бік  І побачив, що в дверному проміжку стоїть шокований Хосок, а поруч Джин та Сухо. 

Хен одразу підбіг до мене і обіймав, цілував щоки, трохи плачучи.  Джин погладив мене по голові і говорив різні, заспокійливі слова. 

-  Все, хен, задушиш.  Фу, слинами своїми розмазав мені по обличчю, - Хо засміявся, як і я, хоч на губі рана і боляче.

- Сухо, привіт! 

- А ти як сюди зайшов?  - шикнув Хо, за що отримав від мене пальцем у бік. 

- Гей, віе теж співучасник. 

-  Сухо мій друг і тренер.  До того ж він мене врятував з рингу, - я посміхнувся і бета одразу мене обійняв, вибачаючись.

- Ну, Сухо.  Ти чого ?  Не люблю, коли ти такий хлюпок. 

- Гей, старших не підколюй -  засміявся Хо і сів на стілець поруч з ліжком, витираючи сльози.

- Як ти почуваєшся, Гукі? 

-Ox, коліно сильно болить, - захникав я і хотів поворушити ногою, але не вийшло.

-   Не сіпайся, там гіпс, сказав Джин -  ставлячи переді мною миску з їжею. - Їж, тобі сили потрібні, щоб далі бігати. 

- Дякую, - я посміхнувся і оглянув кімнату.

- А де Техені ~?