Ефект метелика

Розділ 25

Розділ 25

Фабіо

    — У якому сенсі нас обікрали? — не стримуючи тону, спитав я.

У кабінеті повисла мертва тиша. Відразу після зустрічі Ани та Янковського, зателефонував Антоніо і повідомив те, чого ми зовсім не очікували почути.

— Фабіо, спробуй заспокоїтися, — сказав Джеймс, витягая руку вперед.

Я зробив глибокий вдих і спробував прийти до тями, щоб адекватно оцінити ситуацію.

— Як це відбулося?

Чоловіки переглянулися між собою, думаючи, хто візьме на себе відповідальність розповісти про те, що сталося.

— Нашу фуру з товаром перехопили на трасі, — повідомив Антоніо.

— Де?

— У Чикаго.

— Трясця, — вирвалося з мого рота.

Я відкинувся на спинку крісла і запустив руку у волосся. Ніхто не міг знати точного маршруту. Ніхто, окрім людей, яким я довіряю.

— У нас з'явився пацюк, панове. І я готовий присягнутися, що особисто згорну шию тому, хто насмілився мене зрадити.

Ніхто з присутніх не наважився подати звука. Усі мовчали, начебто вже мали види на когось.

— Хто?

— Це лише здогадки, Фабіо.

— Кого ти підозрюєш, Антоніо? — мій погляд був прикутий до чоловіка, котрий дивився на мене з винним виглядом.

— Тобі не сподобається.

— Не вирішуй за мене.

— Просто подумай. Річард Янковський почав усе частіше вставати в нас на шляху рівно три місяці тому. Все частіше наш товар почали перехоплювати, зриваються контракти, нас підставляють. Згадай хоча б облаву на клуб. Або це збіг, або все це почалося після появи Анастасії у "Della Magliana".

Моє тіло миттєво напружилося, обличчя набуло гнівного вигляду, а злість усередині закипала, наче котел у пеклі.

— Не смій, — пригрозив я, стискаючи щелепу.

—  Подумай, Фабіо. Раптом вона не та, за кого себе видає?

— Я сам привів її до нас, йолопе. Вона не може бути зрадником.

— А раптом не ти її навів. Раптом Янковський дізнався про неї раніше і переманив на свій бік. Тобі не здалося підозрілим те, наскільки добре вони взаємодіють із його сином? Фабіо, не будь наївним дурнем! Ти вже не маленький хлопчик, мусиш думати головою, а не іншим місцем.