Ефект метелика

Розділ 35

Розділ 35

Анастасія

    Вранці я прокинулася від почуття порожнечі в ліжку та аромату млинців. Різдвяний ранок. Сніг порошив усю ніч, від чого на вулиці утворилися кучугури. Я спостерігала за засніженим містом і вперше за тиждень посміхнулася.

Фабіо чекав на мене на першому поверсі. Спускаючись сходами, я помітила під різдвяною ялиною маленький подарунковий пакет, але не стала надавати цьому якогось особливого значення.

— Доброго ранку, левеня, — привітався Фабіо, коли я зайшла на кухню.

На ньому були лише спортивні штани і в мене перехопило подих. Його груди були перев'язані бинтами, які я вночі не помітила.

Я підійшла трохи ближче і він, не почувши моєї відповіді, розвернувся.

— Все нормально? — спитав Фабіо, помітивши мій переляканий погляд.

— Я думала, що втрачу тебе, — сказала я, невідривно дивлячись на його перев'язані груди.

Він вимкнув плиту і підійшов до мене, взявши мене за руки.

— Зі мною все добре.

— Якби Антоніо не встиг, ти загинув би.

— Я загинув би, якби ти не зупинила кров.

На очі почали накочуватися сльози і я опустила погляд, щоб Фабіо не помітив.

— Гей, глянь на мене, — він ласкаво підняв моє підборіддя. — Зі мною все гаразд і мені вже нічого не загрожує. Ти мене врятувала. Знову.

— Я не могла втратити тебе.

Чоловік притягнув мене до себе і уклав у міцних обіймах. Його рука гладила мене по голові, а губи залишили легкий поцілунок на скроні. Я обережно, боясь зробити йому боляче, обійняла його у відповідь.

— Ти стільки пережила за ті дні в полоні і навіть після цього, ти не побоялася і кинулася рятувати мене. Мені ніколи не відплатити цей борг.

— Тоді я не думала, що може статися. Я боялася тебе втратити. І цей страх був сильніший за будь-які почуття.

Руки Фабіо обвилися навколо мого тіла ще сильніше. Він хотів дати мені зрозуміти, що поряд.

— А я боявся втратити тебе, — відповів він.

Ми простояли в обіймах одне одного ще кілька хвилин, а потім я повільно відсторонилася.