І я дивилася на те, як втікає автобус -
Відчувала, що всередині руйнується космос.
А ти сидів у ньому та не розумів головного,
Не відчув, що ми прощались якось ламано.
А я стояла й приймала гірку правду:
Секунду назад тебе востаннє поцілувала.
І хоча ти виявися не людиною моєї мрії -
Від сліз вологими, поступово, ставали вії.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож коханням 💗16+💗
PoetryПривіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...
