Ведені обов'язком

Запис шостий. По справах

Маленька особиста справа

аж ніяк не завадить виконати

велику і важливу.

Тайріш Ніолло

Весна 5007 року. Місяць Німії

У портовому районі майже ніколи не було тихо. Особливо якщо це порт міста Хверрі, столиці королівства Діверх. Мабуть, це був найбільший порт в усьому Хартілоні. Що і не дивно, бо ж кожен знає — у морі більш справними за кораблі Діверха можуть бути хіба що тритони. Але якби вони плавали на кораблях, а не самі по собі, то і їм би діверхці не поступилися.

Вдень порт наповнювався робочим гамором. Майже постійно десь звучали крики членів корабельних команд чи торговців рибою. Де-не-де стукали інструменти, якими лагодили пошкоджені кораблі. Ну і, звісно ж, галасили діти, які постійно крутилися в порту з тієї чи іншої причини.

Вночі, коли активна робота зупинялась, відкривалися численні шинки, гральні дома та борделі. Різкі крики затихали, замість них порт наповнювався приглушеними звуками, що лунали з цих закладів. Але крім цього вночі можна було почути те, що ні аж ніяк не вловити вдень. Плескіт хвиль о борти та причали; ледь чутне рипіння дощок кораблів, що гойдалися на воді; свист вітру, що гуляв між чисельних щогл.

Тайріш Ніолло любив ці тихі нічні звуки. Вони народжували відчуття романтики моря, про яке геть забуваєш під час самого плавання. Бо робота на кораблі знайдеться завжди, і при першій ліпшій нагоді скоріш будеш намагатися відпочити, аніж прислухатися до моря. Інша справа — у порту, на суші. Тут можна подивитися на море наче осторонь і відчути його поруч. Але все ж не настільки близько, як на кораблі, цілком оточеному морем.

Зараз Тайріш ненадовго вийшов із шинка, в якому гульбенила чимала частина його команди. До нового рейсу торговельного корабля "Нестримний" залишалось якихось пара днів, тож варто було скористатись нагодою та добряче розважитись тут, на твердій землі. Але інколи все одно хочеться трохи провітрити голову від задухи в шинку.

Звичним рухом моряк потягнувся у кишеню за люлькою та кисетом, але передумав. Все ж суміш запахів морської солі, патраної риби та смоли для конопачення суден була не найгіршим, що доводилось нюхати Тайрішу. Хай краще запашний запах трав від люльки перебиває піт та кисле пиво, якими просочений шинок. Бо не таке вже й дешеве задоволення, то зілля для люльки. І запаси його не безмежні.