"Хм. Хто б це міг бути?". Думки у Фаїни були різні. Аж тут вона подивилась на останні цифри номеру - здається, такий самий дзвонив їй учора ввечері. Учора, коли Назарко ніс її на руках. І переживав за її стан здоров'я. Навіть дав свій номер телеф..
-Стоп! Треба перевірити, негайно перевірити номер! - метушилась Фаїна, - мамо-о-о! Скажи, будь ласка, той номер телефону! Хутчіше, будь ласка!
Мама, продиктувавши номер, зрозуміла, що Фаїна аж ніяк до нього не байдужа - дивлячись на її реакцію простому телефонному дзвінку було все зрозуміло.
- П..привіт.. Як .. Ти?
- Ой, привіт. В мене все добре, мені вже краще, - швидко відповіла Фаїна.
- Так? А.. Ну .. Це ж чудово.. Ти вибач, якщо я вчора зробив щось не так або надокучив твоїй мамі - просто мені було ніяково, коли ти була непритомна у мене на руках. Та й я спочатку думав тебе до себе, там допомогти, те-се..
- Ой, та ні, ти що? - проказала, червоніючи.
- Ну, то кажеш у тебе все добре? Ну тоді бувай, хорошого дня! - вже сміливішим голосом сказав Назар і поклав трубку.
Сидячи в ліжку з нерозчесаним волоссям, з скомканою футболкою і шортами Фаїна була схожа на когось, але точно не на себе.
Просиділа з телефоном біля вуха хвилин 10. Потім вирішила все записати до щоденника.
"Ох, він телефонував. Розумієш? ВІН. ПЕРШИЙ. ТЕЛЕФОНУВАВ. Я досі уявити не можу. Його слова були такими.. Такими приємними. Такими солодкими, як мед. Вони лилися з його вуст, наче сік з берізки - так ніжно, захоплююче. Але це все ввічливість, нічого більше" - цим закінчила 22 сторінку Фаїна.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Щоденник Фаїни
Teen FictionФаїна - дівчина ХХІ століття з незвичним іменем і незвичною історією. Через це у неї немає справжніх друзів, немає кохання, а є лише щоденник, куди вона записує кожен свій день.
