Частина I. Місіс Мілз

102 5 9
                                    

Очікування. Наймерзенніше відчуття трати свого дорогоцінного часу. Та ще й на якусь дурницю. Не те щоб Грейс Бетелл була якоюсь дуже зайнятою персоною, але все ж таки, корені беруть своє. Вона народилася і живе у Лондоні, а ці люди славляться тим, як сильно поважають свій час, тож Бетелл ця риса народу також не оминула. Вона терпіти не могла людей, які затримують її, і ніколи не затримувала інших. Для Грейс це була звичайна повага до людини, котру, на жаль, не всім дано зрозуміти...

Особливо ненавиділа вона чекати на якусь важливу зустріч. Очікування у такому разі стає просто до чортиків нестерпним. Хочеться кудись себе діти, чимось зайнятися.

А чим? У такому разі Грейс читала романи Шекспіра. У цей раз вона взяла із собою стару книгу «Ромео і Джульєтта», розмиті літери якої розташувалися на жовтому крихкому папері. Здавалося, ти зараз перегорнеш сторінку і одним необачним рухом порвеш папір. Але їй подобалася стара література. Вона більш жива, в ній більше пристрасті та любові. Згадати навіть того самого «Дон Кіхота», лицаря, котрий боготворив свою даму серця - Дульсінею. Як шанобливо він до неї відносився. З якою повагою говорив до неї, як сильно та по-справжньому кохав! З усієї душі. Чи це не те чисте кохання, яке всі прагнуть відчути на собі?

Такого у нашому часі майже не залишилося. Саме поняття любов забруднили люди. Затоптали у багнюку, та ще й пострибали зверху, заляпавши самих себе. Немає більше таких лицарів, які готові піти на край землі лишень заради того, щоб зустріти свою кохану. Немає тих героїчних вчинків, пісень, віршів... Немає того піднесеного кохання. Залишилися лише шматочки, які треба тепер збирати самому.

Двері з табличкою «сімейний психолог» нарешті відчинилися і жінка з темною шкірою, яка була маленька на зріст та мала кучеряве волосся, нагадуюче гніздо, промовила: «Заходь, люба». І студентка, закривши книгу, та поклавши туди закладку-метелик зникла за дверима, які любʼязно відкрила вже їй знайома місіс Мілз.

Кабінет цієї жінки навіював спокій. Світло покрашені стіни, панорамне вікно, що дає можливість роздивитися величезний Лондон з висоти. Квіти, які стояли в кожному куточку цієї кімнати прикрашали її і робили максимально затишною.

І найголовніше, те, на що Грейс відразу звернула свою увагу, коли вперше тут опинилася – височезна книжкова шафа, яка була заповнена книжками з психології. Фрейд, Карнегі. Тут був навіть Поланік, з яким Грейс також була "знайома".

Американо з молокомWhere stories live. Discover now