Американо з молоком

Частина IV. Стережися.

    Темінь. Суцільна темінь оточувала ту місцевість, де знаходилася Грейс. Вона не відчувала ні запахів, ні звуків. Суцільна темінь і суцільна тиша.

— Стережися. — Почувся тихий голос десь далеко від неї.

Але навіть не зважаючи на це, вона його впізнала. Впізнає з тисячі...

— Ітан? — Дівчина почала озиратися по сторонам. — Ітан, де ти?

— Це не важливо, сонечку. Бережи себе, та не підпускай його близько.

— Кого не підпускати?

Вона задала запитання, відповідь на яке не почула. Дівчина озиралася знову і знову, але не могла нікого побачити. Всередині почала рости тривога. Вона душила її. Здавлювала легені, не даючи змоги вдихнути хоч трішечки.

— Ітан, кого не підпускати?

— Він зробить тобі боляче.

— Хто? Про кого ти говориш? — Грейс почала задихатися, але продовжувала задавати запитання, бо боялася, що не почує його голос знову.

    Темінь почала розсіюватися, немов туман, і перед собою дівчина побачила фігуру. Це був він. Ітан. Стояв у футболці, котру вона йому подарувала і джинсах. Той самий одяг, у котрому він був, коли вона востаннє побачила його.

    Кисень зовсім вщух з її легень і Грейс впала на коліна, хапаючись за горло.

    — І...тан... скажи...

    Він підійшов до неї і присів поруч. Вона так хотіла зазирнути йому в очі, але відчувала себе настільки погано, що не бачила нічого навкруги. Темінь почала заповнювати простір, поки вона намагалася зробити один нещасний вдих.

    — Ме...ні.

    Грейс підняла свої очі на нього, та єдине, що вона встигла побачити – сльози на його щоках.

                        ***

    Дівчина, вся спітнівша, різко встала зі свого ліжка, та схопилася за горло, але відчула полегшення, коли зрозуміла, що може вільно дихати. Єдине, що її непокоїло – це те, що дихання було настільки збите, ніби то вона пробігла крос, довжиною триста метрів. І тривога, котра нікуди не вщухла. Вона дістала пігулки, які лежали у її столику біля ліжка, та запила їх водою.

    За вікном був світанок. Сонце ліниво розкинуло перші рожево-червоні промені по її кімнаті.
Перше заняття почнеться через чотири години, спати зовсім не хотілося, тому дівчина вирішила пройтися трохи. Думки змішалися у купу, треба було освіжитися. Після вчорашнього, вона відчувала приплив сміливості, та не боялася, а навіть сама хотіла вийти прогулятися одна.