Американо з молоком

Частина VIII. Доказ.

Грейс зайшла у дім, після того, як Гаррі провів її до самісіньких дверей. Ця прогулянка здорово помотала нерви у всіх сенсах цього слова. Гаррі якось дивно впливав на її самопочуття. То вона збентежена, то радісна, то насторожена, то має такий настрій, що хочеться просто сісти і заплакати прямо посеред вулиці. Він витяг із неї увесь спектр емоцій, який вона не відчувала вже давно. Це було дещо новим для неї. А все нове, чомусь, лякало її...

    Дівчина зайшла у свою кімнату та впала на ліжко.

                        ***

    Новий день привітав дівчину не кращими новинами. По-перше, мати їхала з будинку, бо мала провідати родичів, вирішивши, що залишити Грейс вдома буде кращою ідеєю, ніж взяти її з собою. Навіть не запитавши її думки, вона зібрала речі зранку, приготувала їжі, та поїхала, коротко з нею попрощавшись.

    По-друге, їй кілька секунд тому подзвонив Макс і сказав, у нього для неї є якісь новини з приводу діла Ітана. Ворушити минуле завжди було для Грейс боляче, але від цього веж нікуди не дінешся. Вона пообіцяла самій собі, що знайде вбивцю, чого б їй це не коштувало, і вона це зробить.

    Дівчина вділа білий вільний светр, рукава котрого були широкими і довгими, і який мав таку ж вільну горловину, коричневу спідницю та довгі білі чоботи на широкому підборі. Надягнувши свої круглі окуляри, і намазавши губи бордовою помадою, дівчина вийшла з будинку, закривши за собою вхідні двері на ключ. Чомусь, сьогодні їй захотілося виглядати гарно. Давно вона за собою такого не помічала. Зазвичай вона носила якийсь широкий светр, та джинси, намагаючись приховатися від сторонніх очей, але сьогодні їй було все одно.

    Грейс дісталася універу та пройшла крізь парковку, на котрій вона застала Гаррі, що повільно тягнув товсту цигарку. Вони зустрілися поглядами. Гаррі швидко пробігся по ній очима, та всміхнувся, наче нагодований кіт.

Грейс злегка усміхнулася йому та пішла далі, думаючи про те, що він вчора допоміг їй. Не зважаючи на те, що саме через нього у неї і стався той панічний напад...

— Доброго ранку. — Промовив чоловік, що підійшов до неї швидкими кроками, засунувши руки у кармани звичних чорних штанів. — Ти як?

До носа долинув запах цигарок в перемішку зі свіжою мʼятою.

Як вона? Чому це його турбувало? Вона була для нього ніким. Просто студенткою. З котрою вони інколи випивають... То й що з того? Навіть, якщо це так, чому ж він питає? Через ввічливість? У неї крутилося забагато питань у голові, котрі буквально давили їй на мозок, заповнюючи все місце собою.