Червоний дракон (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Охолоне до вечора

Я обробила рани дівчині, Вінні та Пейтон принесли чай. Ми просиділи в штабі до ранку

Прокинулась я лежачи між Пейтоном та Нессою, на нас була ковдра

- Щось я не пам'ятаю, щоб на нас була ковдра - я встала з динаву й пішла на кухню, бо чула що там закипів чайник - Це ти
- Добрий ранок - за столом сидів кеп
- Добрий, знову без футболки
- Сама ж казала, що хочеш мене побачити без верхнього одягу
- Я такого не казала. Допоможеш перебинтуватись
- Пішли - ми пішли в кімнату - Сідай і зніма... ти вже роздягнулась. Кров просочилася через бинт
- Та в тебе ситуація нічим не краща - хлопець подивився на перев'язану частину тіла
- І правда, але в мене не так кров просочилась

Хлопець почав знімати кроваві бинти з мене. Обробивши рану він намазав рану якоюсь маззю й почав знову замотувати плече

- Що це за мазь ?
- Загоювальна. Так швидше затягнеться
- Та ти спец в цьому
- Не перший рік кримінальним життям живу
- Цікава мазь. Тобі треба теж зробити перев'язку

Брюнет почав розв'язувати свій бинт. На боку хлопця була рана близько 4 сантиметрів

- Воу... Мені цікаво як ти з такою раною зміг мене дістати з басейну
- Адреналін в крові от і все
- В тебе була рана, чому саме ти пригнув у воду ?
- Хлопці ще не розправилися з тими придурками. Я єдиний хто тоді був вільний
- Дякую. Я думала, що я залишусь там на дні того басейну
- Я ж сказав що заберу вас обох
- Тобі не було складно бути в масці коли ти виліз з води ?
- Я її зняв
- Я єдина хто не бачив твого обличчя тоді ?
- Всім тоді було все одно на моє обличчя
- Я знову лохонулась. А що з тим типом який мене тоді пігулками нагодував?
- Я й забув про нього
- Давай зараз я тебе перебинтую, а потім підемо, побачимо як він
- Та я й сам можу
- Не пручайся й сиди смирно - я підлізла до хлопця й почала лити перекису на рану, хлопець почав шипіти - Як ти мені казав, потерпи - закінчивши обробляти рану я також нанесла мазь, а потім забинтувала хлопця - Одягай кофту й підемо
-Угу

Ми пішли в підвал й побачили хлопця

- Ви нарешті прийшли, я думав що здохну тут
- Він тут вже декілька днів без дози
- Во-во, дівка правду каже
- Нічого, зате нормальним побудеш
- Що ви хочете знати. Я видам все за дозу - я сіла на стілець напроти хлопця
- Як звати, звідки, хто поставляє тобі наркотики, чому люди які брали в тебе наркотики в лікарні
- Шефе, не стільки ж багато питань одразу
- Давай по черзі
- Лукас Браун, 25 років, я з Ванкувера
- Далі
- Так ви запитуйте. І дайте водички, в горлі дере - брюнет відкрив пляшку й допоміг попити Лукасу
- Хто тобі передавав наркотики ?
- Банда "Лотос", вони з того міста що і я
- Ти знав на чию територію приїхав ?
- Здогадувався, ви ж дракони. Чи не так ?
- Що не так з наркотою - додалась в розмову я - І що ти тоді дав мені ?
- Тобі я дав якісне. А продаю бодягу
- Яку привозять з Веркувера ?
- Так. Прикол того що я продаю в тому, що на нього підсідають набагато швидше й дози хочеться ще більше. От чому й було передозування в тих придурків, я їм казав що велику дозу не можна одразу приймати
- І що ж нам з тобою робити ? Коли тобі повинні привезти товар ?
- Завтра... дайте дозу, бо я вже не витримую
- Та без питань - кеп вколов йому якийсь шприц
- То ти також таке вживаєш ?
- Ні, це те що я в тебе взяв. Я за здоровий спосіб життя
- Як в мене, ні, ні, ні, не вводь це в мене
- Пізно. Тепер побачиш як себе почувають ті хто купує в тебе. Завтра ти відвезеш нас на точку де повинен забрати товар. Зрозумів ?
- Так
- От і чудово. Відпочивай - брюнет підійшов до мене й простягнув руку. Ми вийшли з підвалу