Поглинена мороком

Глава 12

Іларія

-І ось тоді я дійшов висновку що для цього можна використовувати черепні кусачки дальгрена, для дітей та дорослих. Вони добре розтинають черепні кістки, з цим можна покреативити.
-Тату, Сергій, це все дуже чудово. У вас є спільні теми і це класно, але мені час бігти, я повинна бути на репетиції. - Швидко кажу я, цілуючи батька в щіку. На прощання кинувши Сергію доброзичливу усмішку, я зачиняю за собою двері до кабінету. Вчора ввечері я отримала повідомлення від свого менеджера про те, що сьогодні вночі відбудеться мій перший показ для приватної колекції в закритому клубі. Я вирішила що це моя друга можливість, після того, як я впала нижче плінтуса відмовляючись від Мілана. Тихо прошмигнувши на кухню, я стикаюся з жіночою фігурою в червоному, шовковому халаті. Волосся дівчини відбілено до платинового відтінку, а чорні очі горять війною. У цей момент у моїй голові проносяться найгірші сценарії, на які взагалі здатна моя уява.
-Прошу вибачення?-я в нерозумінні піднімаю брову і киваю дівчині.
Вона з хвилину оцінювально дивиться на мене, так що я теж встигаю помітити, що вона робить все б'юті процедури, які тільки придумало людство. Принаймні манікюр, педикюр, лазерна епіляція, холодне відновлення волосся, ламінування брів та вій, солярій. І швидше за все масаж та косметолог кілька разів на тиждень. А ще швидше за все ліпосакція, реальні жінки не мають таких ніг.
-Даміана.-томно вимовляє вона, роблячи ковток червоного вина з нашого льоху. -І я житиму тут.
Особливо мою увагу привертає те що в епоху нарощених вій, вона робить ламінування, а так само її пухкі губи здається ніколи не піддавалися ін'єкціям. Наші ескортниці з вищих кіл, так само не роблять нарощування вій, по-перше тому що вони супроводжують високопоставлених чоловіків і в наших колах згідно з етикетом, губи, вії, помітні нігті вважаються моветоном.
Навіть я змушена одягатися консервативно на такі заходи, як і решта присутніх. А по-друге, якщо їхні вії, що відпали, або нігті якимось чином потраплять у поле зору їхніх дружин, буде не найприємніша ситуація. А в решті справа смаку. Невже батько привів у будинок ескортницю і нічого не сказав мені? Так вона ще й житиме тут.
Ні, я звичайно поважаю вибір батька, у нього є право на особисте життя і таке інше ... Але що це за швабра?!
Та ще й із ідеальними ногами. Це просто образливо. Моя самооцінка щойно вдарила Люцифера по чолу і полетіла далі, наздоганяти мою щелепу.
Знаєте, всі ось ці гасла про мізогінію ніхера не працюють, якщо ти відчуваєш до людини заздрість, то навіть якою б толерантною я не була, не можу прибрати це відчуття. А на додаток до заздрості я ще й ревную. Господи, цей день уже не вдався. Мабуть, це знак долі, але сьогодні я не можу на нього відреагувати, повернення моєї репутації надто важливе.
-Так хто ви?-спокійно питаю я, боячись чути відповідь.
-Я працюю з Марленою і тимчасово тут живу, а тепер не псуй моє прекрасне розпиття вашого вина в гордій тиші своїми рожевими брязкальцями. Хто ти і куди йдеш, мені не цікаво? Вільна-відповідає дівчина, кладучи в рот шматочок сиру дорблю.
Господи дякую, ти змилувався. Навіть не дивлячись на те, що вона сука з поганих американських серіалів, це краще ніж коханка батька. Плюс один до поблажливої долі.
-Ясно.-Просто відповідаю я, намагаючись приховати радість і полегшення у своєму голосі, а потім вибігаю на вулицю.
Жодних водіїв, я не хочу стеження. Я досить доросла і самостійна, щоб справитися з одним маленьким показом.
Взявши ключі від Марленого "Nissan" я стрибаю на водійське і поспішаю до міста. Зазвичай це робоча машина, нею користуються, якщо потрібно зробити щось без зайвого шуму. На Астон-Мартині до банку не приїдеш. Це для своїх понтів або що б боялися, бачачи скільки готівки вона вкинула в машину. Якщо на машину та охорону вистачає, значить і відкупиться вистачить, значить і лізти не варто. А приїхати на головну вулицю і отримати фотографії себе та свого автомобіля з усіх ракурсів по всіх ЗМІ країни, плюс зацікавленість служби безпеки та "ДБР"¹, так собі.
Швидко та з комфортом я дістаюся одного з приватних клубів міста. Увійшовши всередину, мене зустрічає менеджер і каже куди пройти. У кожної дівчини є своя гримерна, а в центрі зали вже встановили подіум та підсвічування. Провівши годину в душі і витративши ще дві години на надання тілу ідеального вигляду, я вже готова до того що нам видадуть сукні. Єдине що мене бентежить, це те, що інших дівчат я так і не бачила. Але судячи з того, що вже включилася музика і шумлять гості, показ починається.
Входить менеджер клубу із коробкою з рук. Ні мого менеджера, ні повідомлення, ні інших моделей я не спостерігаю.
Відрив коробку, я розумію, що в ній немає сукні або будь-якого іншого одягу. Тільки комплект чорної мереживної спідньої білизни та туфлі човника.
Що за чорт...
-А плаття?-я піднімаю погляд на менеджера.
-Я принесла тобі те, що дали. Твій агент сказав нам що ти є родзинкою цього показу. Так що одягайся і йди, це твоя зоряна година. Або не йди, але ці твої проблеми. -знизує плечима вона.
Назад дороги немає. Без майбутнього за кордоном я не потраплю туди. А мафія не відпустить мене. Якщо така ціна, я заплачу.
Переодягнувшись у тонке мереживо, я на тяжких ногах іду до подіуму.
Як тільки я розумію, хто глядачі цього шоу, я застигаю в заціпенінні.

_________________________________________
1. ДБР-Державне бюро розслідувань.