Ви засміялися, мадонно,
Як я ім'я сказала в сні.
Та чи ви знаєте, мадонно,
Що в цьому сні робили ви?
Мадонно, милая мадонно,
Ви головною в нім були.
Побачили б - не засміялись,
І мені б також не дали.
Сміятися, коли вуста
Так палко шкіру приласкали,
Не зручно - правда?
Та біда - привернемо увагу зали.
Бо їм не варто, мила, знати,
Як багровіють щоки враз,
Лиш варто Вам хоч щось сказати,
Навіть якщо це пара фраз.
Не варто знать звичайнім люду,
Чиє ім'я шепчу вночі,
Не видам я свою мадонну,
Бо не їх діло, бо дурні.
Я берегти мадонну буду,
Богиню насолоди, все -
Її найкращу в світі вроду
І губи ті, бо все моє.
Нехай лоскочуть простирадла
Наші тіла - це всеодно,
Важливо те, що швидкоплинно,
А інше людям й не дано.
Гарячі руки, важкий подих -
Ти, моя мила пані, знай!
Твоє тепло, твій ніжний дотик,
Це й правда насолоди край.
Я на колінах, я здаюся,
Повзти до тебе нема сил,
В останній раз в очі дивлюся,
А потім можно і у тил.
Ховаюся я за портьєри,
А там, диви, мене зустрінь.
Як шкода, що любить мадонну
Я можу тільки перед всім.
