Щодо роботи.
Влітку Ді неофіційно влаштувалась продавцем в продовольчому магазині. Це в принципі був її перший досвід. Було цікаво і важко. Спочатку вона була просто помічником. Їй навіть дозволили дещо змінити в магазині. В її обов'язки входило подавати овочі,приносити їх зі складу,викладати вітрину,мити холодильник,переставляти продукти. Пізніше її пустили за касу. Показали як рахувати вранці, ввечері,робити замовлення на наступний день,що замовляти у постачальників.
Робота забирала весь її час. Вона працювала з 8:00-20:00. Вона не встигала прибирати вдома,їла лише вранці і трохи ввечері. На обід вона не брала багато. Та й не було майже обіду в неї. Перші два тижні було ще цікаво. Вона вчилась працювати з людьми,з документами. Але так як це був магазин біля будинків,люди були одні й ті самі. І комусь це може подобається,але їй раптом стало це нестерпно. Постійно бачити одних і тих самих людей. Невже так мине її життя? Невже нічого не зміниться? Їй стало дуже страшно щодо цього. Наступний місяць вона працювала з такими думками. Вона йшла на роботу з думками - "ще один день". Чекала з радістю вихідних і розуміла що це не окей для неї. Вона так не хоче. Тому в останній робочий день вона посварилась з хозяйкою і просто пішла. Для неї було занадто важко.
Після першої роботи Ді відпочивала два тижні. Набиралась сил,а потім влаштувалась продавцем консультантом в магазин взуття. Тут вона пропрацювала три місяці. Вона навчилась консультувати людей,працювала з програмою С1,документацією,перерахунок каси,викладка товару,прибирання залу, розв'язування конфліктів. Але тут зарплати вистачало щоб покрити мінімальні витрати. Вона отримала новий досвід,знайшла нових хороших знайомих з якими спілкується і досі. Так,ви все правильно подумали - після трьох місяців роботи вона написала заяву на звільнення.
