Негативний герой

Розділ 1

Олівія 5 років,Сан-Хосе Каліфорнія
Ранок цього дня, як любить говорити моя мама, видався напрочуд дивний. Одразу після сніданку, я спостерігала за тим,як наші нові сусіди заїжджають у будинок. Залишатися не поміченою майже до обіду, було не важко, проте я могла детально роздивитися кожного, тих, кого ми назвемо нашими новими сусідами.
Сім'я в цих людей була зовсім не великою, не така як у мене, їх було всього троє. Величезний чоловік (напевно він вищий навіть мого тата,а тато не низенький) з чорним волоссям і невеликою бородою вказував робочим що куди заносити і ставити, а значить він був головним в цій родині. Поруч з ним постійно ветілася дуже гарна жінка у блакитній сукні, я все ж тямлю в моді, бо маю таку саму. Щоб добре роздивитися її обличчя я підняла бінокль. Жінка посміхалася від слів, які казав її чоловік, а значить вона була щасливою. Її темне русе волосся було кучерявим і крутилося хаотично у різні боки, але це були кудрі яким навіть моя мама заздрила (вона сама так сказала,я все чула). Жодна деталь цього дня була помічена мною, все ж я хороший детектив
— Навіщо ти слідкуєш за моїми батьками?—почула я позаду себе і завмерла. Не може бути.. Різко повернувшись я побачила хлопчика мого віку з темним волоссям і гарними темно синіми очима, тримаючи руки в шортах, як я люблю казати лососевого кольору, він був дуже серйозним і напевно злився на мене. Упссс
— Я? Я нічого не робила — найкращий спосіб зберегти себе, це зробити вигляд що  нічого не розумієш.
— Робила, я все бачив.Ти ховаєшся за кущем і тебе видно — Ну все, гра в детектива закінчилася.Я відчула як мої очі наповнюються слізьми.
— Вибач, я просто поганий шпигун і детектив-Тепер я заплакала.
Обличчя хлопчика одразу змінилося, і він підійшов до мене і легенько торкнувся мого плеча.
— Не плач, будь ласка, ти хороший детектив—він посміхався — просто я виявився спритнішим за тебе — різко переставши плакати, я подивилася на нього — Я слідкував за тобою з самого ранку
— Серйозно? А де ти ховався? Я ж навіть тебе не помітила.
— Спеціалісти не розкривають своїх секретів, але з тобою я поділюся, якщо ти будеш зі мною дружити, бо у мене не має тут приятелів.
— Чесно? Я хочу з тобою дружити!
— Тоді ми тепер друзі, але маю запитання
— Яке?
— Як тебе звати, міс Шерлок? — міс шелок дуже гарно звучить,мені сподобалося те як він це сказав
— Олівія, я твоя сусідка і мені цілих п'ять років-гордість від того що мені нарешті п'ять переповнювала мене і я завжди хвалилася цим.
— Джеремі, мені вже майже шість років- майже шість років..нічого собі. Ми потисли одне одному руки як справжні дорослі.
—Ти на другому місці серед найкрасивіших людей у світі — гордо сказав він. Мені ще такого не казали.
— А хто на першому?
— Моя мама — вперше в житті я була згодна бути на другому місці і була задоволена цим.
Я підійшла до нього обійнявши легенько, ніби він крихкий, бо це мій перший друг і раптом він не буде зі мною гратися.
— Від тебе пахне шоколадним печивом- Хлопчик посміхнувся, я знала що йому було приємно.
— Пішли, покажу де знаходиться моє таємне місце — проте я думаю, що воно уже наше.
І він завів мене трішки далі моєї схованки, де знаходився будиночок на дереві. Мій будиночок на дереві!
— Це мій будиночок на дереві — сказала я— Ти сховався в моєму будиночку — він посміхався і я теж.
Я була обурена і щаслива. Обурена, бо він цілий день знаходився у моєму маленькому будиночку, а щаслива, бо нарешті мала справжнього друга. Цей день став початкам чогось справжнього і на все життя.