Юрі, в якому через 10 днів настане кінець світу

День 1

Ймовірно, через десять днів відбудеться кінець світу.

Як би це не було сумно, але так воно і станеться.

І якщо це правда, то я вирішила, що повинна закінчити одну справу.

Її адреса не змінилася. Я чула від знайомої, що вона досі тут живе. Непоказний поодинокий будинок.

Я дзвоню у двері, але ніхто не відповідає. Я продовжую дзвонити ще деякий час, перш ніж відчинити хвіртку, а тоді стукаю у вхідні двері.

— Привіт!

На вулиці все ще сонячно, тому я не бачу, чи горить всередині світло. Таке відчуття, що там нікого немає. Однак я не можу бути в цьому впевнена. Зважаючи на нинішню ситуацію, вони можуть просто мовчати.

— При~віт! Виходь!

Я продовжую стукати. Я вже подолала цей шлях. Я не збираюся просто повертатися назад.

Минає кілька хвилин; не знаю скільки саме. Як тільки я втомилася від стуків, я чую, як відчиняються двері.

— Гм, що..?

Дівчина, одягнена у шкільну уніформу, вийшла з роздратованим виглядом. Їй шістнадцять або сімнадцять, як мені здається. Вона носить окуляри та має волосся до плечей. Не пофарбована, без макіяжу. Таку дівчину я віддалено можу назвати головою комітету.

— Руру вдома?

— Її немає зараз... Тобі щось треба?

Вона пильно дивиться на мене, в її очах чітко видно підозру.

— Коли вона повернеться?

— Що це ти тримаєш?

У мене є одна річ, яку я хочу зробити на випадок, якщо через десять днів настане кінець світу.

— ...Це сокира.

І це — вбити цю жінку.

— Е, гм, я дзвоню в поліцію.

З переляканим виразом обличчя вона заявляє мені. Передбачувана, щира реакція.

— Ой, зачекай, зачекай! Я не збираюся завдати тобі шкоди. Тож... Руру не вдома?

— Отже, ти прийшла, щоб зробити щось моїй сестрі?

— Аа, то ти її молодша сестричка! Але ти зовсім на неї не схожа!

Якщо подумати, я могла чути раніше, що в неї є сестра. Я залишаюся при своїй думці, що їхні риси обличчя не схожі, це точно, але, здається, ця дівчина не любить, коли їй це говорять.