Юрі, в якому через 10 днів настане кінець світу

Фінальний розділ

Дозвольте мені розповісти вам історію блядської божевільної, надокучливої жінки.

Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно, я зазвичай так не розмовляю. Я роблю цей виняток для неї, і тільки для неї.

Я справді хотіла б запитати свою сестру, чому вона взагалі зустрічалася з нею. Як би я не намагалася розібратися в цьому, я просто не могла уявити, як вони зійшлися.

Ця жінка вірила, що наближається кінець світу.

Якось я дізналася, що насправді її лікар сказав, що їй залишилося жити лише десять днів. У неї склалося враження, що оскільки вона піде за десять днів, то й світу не стане.

Мені подобалося вивчати етику в школі. На одному з уроків я дізналася про концепцію, згідно з якою світ людини створюється через її унікальний досвід і руйнується через її смерть. Однак мені таке мислення здається надто дитячим.

Хто б не помер, кінець світу не відбудеться. Це цілком логічно.

Моє спілкування з нею припало на всесвітній спалах нової хвороби, тоді на всій території Японії було оголошено надзвичайний стан. У моєму районі всі другорядні заклади були зачинені, і дуже мало людей виходили на вулицю. Я думаю, що це ще більше зміцнило її віру в кінець світу.

Побачивши, що місцевий торговий центр був повністю зачинений, я змушена була погодитися, що це було схоже на кінець світу принаймні трохи.

Я залишилася вдома сама. Справа в тому, що, попри те, що уроки в школі скасували, додаткові заняття проводилися кожного буднього дня. Причиною цього були скарги батьків учнів на те, що, поки в школі тривали канікули, багато підготовчих шкіл* все ще працювали, створюючи прірву між учнями, які ходили на заняття, і тими, хто не ходив. Для допомоги у навчанні останнім проводилися додаткові заняття в обмеженому обсязі.

*В Японії поширені приватні платні школи, в яких готують до іспитів у університет або шкільних іспитів, заняття в них зазвичай проводяться після звичайних шкільних годин, у вихідні чи на канікулах.

Моя сестра та батьки заздалегідь планували перечекати пандемію на нашій віллі й покинули Токіо до того, як усе погіршилося. Той будинок розташований у густонаселеному районі, тому я не вважала це такою гарною ідеєю. Що б я не казала, мені не вдалося їх у цьому переконати.