В полоні у ворога

Розділ 5

-Анно-Марі ти у себе?- запитала я перш ніж увійти.

-Так сестро, проходить.

-Як сама донна Чорнівецька, вирішила зайти до своєї покірної слуги?

-Сестро, перестань.

-Ти зануда!

-Марі, в мене є до тебе серйозна розмова.

-Яка?

-Хвилинку, а де Марко? - схвильовано запитала я.

-Спить у своїй кімнаті. Так що, за розмова?

-Давай присядемо.

Я взяла її за руку, і повела у сторону ліжка, ми обидві на нього сіли.

-Аріано, не лякай мене.

-Сестро, просто вислухай мене. І пообіцяй, що зробиш так як я скажу.

-Клянуся, власною ж кров'ю.

-Може, ти не настільки слабка для нашого світу, як ми всі це вважаємо.

-Можливо.

-Марі, сьогодні ця ніч може стати для мене останньою.

-Що? Не говори такого!

-Це правда. У разі моєї смерті, як тільки це тобі стане відомо. Ти відразу ж збиреш всі свої та Маркові речі, і Пауло допоможе покинути наш маєток і Україну. Він відвезе вас у безпечне місце, нашим союзникам я надіслала листи, із проханням приюти та оберігати вас у разі чого.
Тому, прошу тебе бути сильною дівчинкою. Ти повинна будеш оберігати себе та нашого брата, коли я вже не буду взмозі це робити.

Вона плакала, по її щокам стікали сльози. Її тіло тремтіло, і в неї було сотні питань які вона не наважилась запитати.

- Сестро... Аріано... По... Пообіцяй  мені, що ти... Повернишся.
Пообіцяй!- її голос тремтів, як і вона сама.

-Обіцяю Марі. Але це все від мене не залежить. Кожна хвилина, для мене остання.

-Не говори так! Ти обов'язково повернешся!

-Моя доля і життя, тільки в руках Господа.

-Ми грішні! Ми народженні в крові, ми вирощені в крові, ми поклялися на крові! Бог, не допомагає таким як ми. Вся надія лиш на себе.

-Так. Я грішна, але ти невинна. Я кривава наречена, яка не виконала свого обов'язку втретє, перед кланом і сім'єю.

-Тобто, чому ти так себе називаєш?

-Марі, це вже зовсім інша розмова.