Розділ 24. Красуня: Проклятий гей!

119 18 133
                                    

Волосся ляльки виглянуло лише на мить. Вражена Сю Мей широко розплющила очі, проте не встигла нічого розгледіти, як все безслідно зникло.

Плюс цей телефон...

Сю Мей швидко відійшла від дверей кімнати Сяо Лі. У неї виникла в голові смілива ідея.

Вона не думала, що Сяо Лі може керувати привидами. Як звичайна людина могла з ними впоратися? Крім того, Сяо Лі був юнаком, який ходив щодня до школи, і поки він жив у маєтку Сяо, з ним нічого такого ще не ставалось. Він точно не міг контролювати привидів, як той пан Є. Ідея Сю Мей полягала в тому, що пан Є залишив привида біля Сяо Лі, не вбивши його відразу, але змусивши його жити в нескінченному страху.

Занепокоєння, викликане зникненням пана Є, розсіялося.

Сю Мей тихим голосом попросила слугу принести тарілку солодкого супу. Вона повчала свого сина ні в якому разі не наближатися до Сяо Лі.

Елегантна спина пані незабаром зникла за сходами. В той же час лялька, що ховалась за трояндою, розплющила одне око, аби подивитись їй услід.

Сю Мей була задоволена процесом, який сама собі ж і додумала, але по факту справжня ситуація була далека від її очікувань...

Щоразу, коли господар сім'ї Сяо не повертався додому, вона залишалася сама в головній спальні.

Ліжко було м'яким і шовковистим, і вся кімната була наповнена улюбленими ароматами Сю Мей. Вона обожнювала різні квіти і рослини, тому поставила собі біля ліжка горщик із рідкісними орхідеями.

Вона вимкнула лампу, заплющила очі й вже приготувалась спати.

Зазвичай Сю Мей спала добре, але сьогодні щось їй на серці було неспокійно. Близько 10 хвилин вона пролежала в ліжку, але зрештою розплющила очі.

І перше, що вона побачила – дивна тінь на краю ліжка.

Очі Сю Мей ще не звикли до темряви, тому вона перед собою бачила нечітко. Здавалося, що перед нею була товста лялька, однак обличчя розгледіти було складно.

«Що це, в біса, таке!» — Сю Мей різко піднялась з ліжка та потягнулась до лампи.

Проте лялька поворухнулася. Вона змінила свій розмір до справжньої величини, перетворюючись на привида-підлітка у закривавленій шкільній формі. Вона стала біля ліжка й уткнулася обличчям в орхідеї.

Я не був народжений щасливчикомWhere stories live. Discover now