Темна сторона

|4|Поглинання

Цієї теми є багато і вона присутня всюди... Я вирішив написати її, оскільки наткнувся на чудові психологічні історії. Можливо я взяв дещо з них. Автора цих історій я поважаю, думаю він не образиться на те, що я запозичив ідею...

Люди... Кудись спішать, дивлячись на зап'ястні годинники. Усі такі поважні, та усі в своїх турботах. Рутина поглинула усіх в свій потік. Тік-так, тік-так, відбиває годинник у кожного з нас. Ми поринаєм у цю юрбу та не виділяємось з неї. Натовп звернув ліворуч і ми повернули також. Не виділятися, ось головне правило нашої буденності. Чи можливо це не так правило, як наше обмеження? Ми ж самі поставили собі рамки. Напевне потрібно вийти з натовпу і заявити про свою особистість. Хах, та не все так просто. Адже, коли хтось намагається виділитись, то над ним лише поглузують, при тому що самі "глузувальники" залишаться на своїх місцях. Ми не на стільки боїмося вийти з натовпу, скільки боїмось реакції решти. Не розумію, хто придумав ці тупі стандарти, гаразд, зараз не про те. Так ось, чи будемо ми йти за течією, вирішувати нам. Не у всіх,звичайно, є сила волі чи впевненість у собі. Звісно люди привикли йти за кимось, адже самому стати на ноги, погодьтеся, дуже складно. Іноді потрібно ризикувати та побудувати свою, власну течію. Хоч джерело й одне, та річки з нього можуть витікати різні і головне, їх може бути безліч.
Ці гучні слова нічого не змінять. Ми прочитаємо їх, скажем, що чудово написано, але нічого не зробимо для того, щоб вирватись із цього чіткого,як метроном, суспільства. Чому саме метроном? Тому що він також вимірює час, тільки по тактах і кожен задає свій темп. Наше життя проходить під супровід звуків: тік-так, тік-так, тік-так...
Стрілка зупинилась, зупинився час, остання піщинка впала на вершинку, метроном стих....
Вітаю, ти вийшов з натовпу, але зовсім не тою дорогою. Що ж тебе чекає попереду? Нові стандарти? Нова течія? Чи можливо ти нарешті прогребеш свою?

05.12.2017