Давай забудемо і потонемо,
У спогадах, де було так темно.
Ми знову запалимо проклятий вогонь,
А я доторкнусь до твоїх холодних долонь.
Давай впадемо у вічність,
Глибоко-глибоко, де блукає слово вірність.
Легені вдихають стисле повітря,
Поверни мені те, що було на кінці часового вістря.
Давай відчуєм свободу,
Тоді, коли ми вперше зустрілись у саду.
Твій гострий погляд пробирає до кісток,
Але я стояв і намагався розібрати цю павутину із червоних ниток.
Давай доторкнемось до захоплення,
Коли в моїй голові повна метушня.
Я знаю, як ти любиш копирсатись у нитках,
Як ти казала :"Червона зв'язала нас і ми як в оковах..."
Давай знову повіримо в любов,
Міцну та палку, одну на двох.
Гарячий смак твоїх губ, врізався в пам'ять,
На цей раз не відпущу тебе, я обіцяю...
P.S. Щось мене розвезло... Осінь в голову вдарила...
11.10.2018
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона
Short StoryУ кожного з нас є темна сторона. Ви часом не задумувались, чому саме вона існує? І хто живе всередині наших сердець, ховаючись за посмішкою на наших обличчях? Спершу задумувалось як збірка роздумів, однак в більшості тепер тут вірші(з 8мої частини)...
