Я прокинулась, зробивши всі водні процедури, я пішла одягатись. Вибравши одяг, ось такий:
Ops! Esta imagem não segue nossas diretrizes de conteúdo. Para continuar a publicação, tente removê-la ou carregar outra.
Я пішла на вулицю. Кенді не було в кімнаті, і я подумала, що вона пішла в їдальню. Зайшовши туди її там не було. Я почала хвилюватися. Минуло 1 година. Кенді все таки з'явилася. Але у неї був вид ненайкращий. Вона була вся подряпана, одяг грязний, коліна всі побиті. Я нарещі запитала.
-Що з тобою сталося?
-Я пішла в ліс.-коло лагеру є ліс і там можна добренько заблудитися.
-Що ти там робила?
-Я хотіла нарвати квіток, щоб було гарно в нашій кімнаті.-вона говорила головою вниз.
-Я тобі не вірю. Розказуй що було насправді.
-Добре. Я пішла до лісу, бо там був мій одноклассник та перше кохання. Він пішов лісом кудись, і я за ним. Я так ішла колами потім я збагнула, що заблудилась. Він кудись пішов далі, а я лишилася одна в лісі. Я ледви добралася до лагера.
-О, це вже я тобі вірю. Пішли в їдальню, бо ти напевно нічого не їла?
-Пішли!
Ми побігли, я перша помчала, а Кенді друга. Ми вже були в їдальні. Там були макарони з сиром, печення та чай. Коли поснідали то пішли гуляти по лагеру. Там ми ходили навколо лагера і нам надоїло і ми пішли за хлопцями. Коли ми зустрілися з ними, то я побачила Марка та Діму. Ми підбігли до хлопців.
-Привіт.
-О, Анабет привіт.-усміхнувся Марк.
-Ви знайомі?-запитав Діма.
-Так. Куди ідете?
-Ми якраз ішли до вас.-сказав Діма.
-А може підемо на пляж?-сказала Кенді.
-Давайте, а хтось вміє грати волейбол?-запитав Діма.
-Я так собі-сказала я.
-Я добре граю-сказала Кенді.
-Я не дуже так і вмію.-сказав Марк.
-Добре, тоді ділимось по команді. Я буду з Кенді, а Марк і Анабет будуть разом.
-Добре!-вскрикнула Кенді.
Ми лише кивнули, і пішли на пляж. Там було холодно, але повітря було теплим. Ми побігли до пляжу....
Я з Марком стали на свої місця, а Діма та Кенді стали на свої і ми почали грати. Перші виграли Діма та Кенді, а ми не розуміла як грати і з кожним ударом все больніше було. Коли ми все таки програли то сіли на лавочку. Коло мене сів Марк і Діма, а Кенді помчала до лагера. Ми сиділи всі троє і мовчали, і я порушила мовчанку та заговорила.
-Ви давно знайомі?-запитала я.
-Ми в перший день познайомились, а ви як?-запитав Діма.
-Ми коли я виходила з магазину і тут він мене штовхнув і мої пакети впали на землю.
-Цікаво.
-Діма, скажи твоя мама в цьому лагері довго працює?
-Так, десь 5 років.
-Діма, а чому ти збрехав?-запитав Марк.
-Про що?-здивовано сказав він.
-Я про те, що ти....-він не вспів договорити, і тут Діма закрив йому рот.
-Він хотів сказати, що моя мама тут головна вожата в лагері.
-А понятно, ну що підемо вже?
Вони двоє кивнули, і ми пішли. У лагері було все як завжди. Скоро обід і ми побігли в їдальнню. Там було багато народу і ми сіли за одний столик. Якраз до нас підсіла Кенді. На столі був борщ, хліб білий та кампот. Ми все зїли і пішли по кімнатах. Ми з Кенді говорили про своє, а хлопці про інше.....
Pov Діма: Ми були в кімнаті, і тут я почав кричати на Марка.
-Ти що геть дурний!
-А що? Вона має знати правду.
-Марк, вона ніколи не дізнається бо ти їй не розповіси.
-А якщо розповім, то що тоді буде?
-Ти будеш трупом. Понятно?!
-Понятно.
Я сів на ліжко, і думав про те щоб Марк не розповів Анабет про мій вчинок.....
