Одне серце, два життя!

Рейчел, сестра Локвуда?

—Багато років тому, я була принцесою сім'ї Лонгвудів. В моєму серці був лише один коханий, це-Локвуд Лонгвуд. Так, я закохалася в свого брата, але він теж мене любив. Те що брат тоді пішов, то це через Локвуда. Жаль, що я тоді не змогла побачити їхнє майбутннє.

—Чекай, але я зустрічала Лонгвуда.

—Де?

—Він зараз в Америці, містик Форкс. В будинку вампірів.

—Мені, негайно треба їхати туди.

—Почекай, розкажи, як ти могла померти якщо ти зараз тут, жива?

—Мені тоді було 19 років, Локвуду 25. Я закохалася, в нього по самі вуха. Але прийшла страшна хвороба, Холера. Я цією хворобою захворіла, і всі подумала, що я мертва. Але це не так, я втекла з замку. Мені не лишалося іншого виходу, як втекти, і не з'являтися там більше. Але я вижила, мене прихістила стара відьма. Вона дала мені зілля та закляття. Я випила зілля, і промовила закляття. Подіяло. Але коли мене знайшов Локвуд, то він був здивованим моєю появою. З тих пір минуло 300 років. Потім я народила від нього дитину, але нажаль хлопчик помер. Я і досі, згадую ту подію.

—Рейчел, то значить ти і справді сестра Локвуда?

—Нажаль так.

—Чому нажаль?

—Після смерті дитини, він збожеволів і почав винити смерть старої відьми. Тобто твоя бабця була відьмою, з твого роду.

—То значить це все правда була? Але чому він збожеволів, але до чого тут я?

—Ну, він збожеволів через те, що думав що я померла, але виявилось я жива. Коли він знайшов мене, там в лісі, то не зрадів, а наоборот хотів мене вбити.

—Рейчел, до чого тут мій рід?

—Ну, що тобі сказати. Він був злою людиною, але коли вкусив вампір то він зразу хотів знищити рід Кетів.

—Жах! А Маркус?

—Маркус- він добрим був, завжди був на стороні добра. Він був іншим від брата, а головне те, що він врятував Локвуду життя. Він не сприймав Маркуса в серйоз. Шкода, що так сталося.

—Ох, таке життя складне.

—Не кажи. Пекло, а не життя.

—Може підемо вже спати?

—Твоя правда, вже пізно.

Я піднялася на другий поверх. Зайшовши в кімнату, я заснула.