Таємниця моєї душі

Розділ 9

Автор
Дівчина прокинулася лише через п'ять годин, відчувши чиїсь теплі обійми. Це був Кріс. Підлітки сиділи під деревом: Кріс дрімав опершись на стовбур дуба, а Клара, сидячи у нього на колінах, поклала голову на його плече.
Поблизу Клара помітила Мелісу. Подруга розвела вогнище та смажила на ньому сосиски, які незрозуміло звідки взялися.
Після того, як Мел помітила Клару, яка прокинулася, сидячи на колінах у Кріса, "спляча принцеса" підскочила, почервонівши. Меліса вже стояла і шкірилася на всі 32.
- Ну що, прокинулася "спляча принцеса"...?
- Ага, - сказала все ще червона Клара - тільки не від поцілунку прекрасного принца, а від хропіння твого брата.
- Мій брат хоч і придурок, але все ж принц - заступилася за Кріса сестра.
- Ну, можливо, красивий, але, так, він трохи придурок - дівчата дзвінко засміялися, чим і розбудили Кріса.
- Про що говорите? - хотів запитально подивитися на них Кріс, але замість запитального на нас дивився Кріс -  дерево, з корою дуба у волоссі, від чого подруги почали сміятися ще більше.

Поки Меліса побігла жарити сосиски, Клариса дала Крісу дзеркальце і допомогла витягнути кору із його зачіски. Раптом хлопець взяв дівчину за руку і запитав:
- ЩО ЦЕ БУЛО??!
- Т-тобто?
- Те що ти зробила, а потім...
- Це батько навчив закляття, яке варто було використовувати у терміновій ситу...
- ТИ  ХОЧ РОЗУМІЄШ ЩО НАТВОРИЛА? - продовжував кричати Кріс.
- Щ-що? - ошелешено запитала Клариса.
- Хух, - заспокоївся хлопець - коротше кажучи, тепер вони знають що ми перейшли межу, тобто міст і...- Кріс міцно обійняв дівчину - ми боялися тебе втратити, бо через те, що ти втратила забагато енергії, а точніше майже всю ти не зможеш більше керувати своєю силою дуже довго, і ти була між життям і смертю.
- К-кріс, ти мене зараз задушиш - Клара була вражена такою реакцією хлопця на чергову втрату свідомості принцеси - і дякую, що переживаєш за мене - ледве сказала Клариса, віддихавшись від міцних обіймів Кріса.
- Пробач.
- Нічого... Тобто я не зможу керувати своїми силами?
- Тобто, - перекрив Кріс - просто не зможеш і все, бо вся енергія пішла на створення водяного меча - хлопець вказав пальцем кудись вліво.

Прослідкувавши за рухом Кріса, Клара побачила, як під кущем, поряд лежав меч створений із водяної маси.
Рукоятка меча була у формі хвоста Клари та виготовлена неначе з чистого золота, яке виблискувало на сонці. Лезо було блакитним, але прозорим, і хоч це дивно, але воно текло немов вода.
- Ц-це я створила? - щиро здивувалася Клара.
- Так, - посміхнувся Кріс, який хотів встати, але раптом він скрикнув і приземлився назад на землю і схопився за живіт.