Таємниця моєї душі

Розділ 11

Клара

Я прокинулася від чиїхось поштовхів у плече. Це була Еріка. Ну звісно, а хто ж ще.

Вставши з ліжка та одягнувши капці, я підійшла до дзеркала. Звідти на мене подивилося ранкове чудовисько. Тому, я зачесала своє волосся, почистила зуби та переодягла піжаму.

Дійшовши до кухні без пригод, я здивувалася, адже завжди довго блукала. Там вже сидів батько.

- Добрий ранок, тату, - я підскочила до нього і обняла.
- Добрий, - він посміхнувся, але я помітила що його щось турбувало.
- Щось сталося? - в передчутті чогось поганого я взяла тарілку з млинцями і почала поливати їх джемом.
- Так, - все -таки вирішив не приховувати батько - нас зрадили.
- Хто? - я мало не подавилася млинцем, який став мені поперек горла.
- Марк, - видихнув батько.

Почувши ім'я, я відклала виделку в бік. І різко встала з-за столу.

- Стій...Ти куди йдеш? - батько схопив мене за руку.
- Відпусти. У мене пропав апетит. Піду прогуляюся, - батько відпустив мою руку, але додав:
- Кларо, не нароби дурниць. Я тебе прошу. І ще одне, - батько замовк, а я зацікавлено розвернулася до нього лицем - ...чекаю тебе через годину в тронній залі, допоможеш мені з деякими документами і заодно трохи потренуєшся.
- Добре, - коротко й ясно сказала я, хоча й не вельми хотілося йти.

Для атмосфери можна включити пісню Aviva -Princesses_Don_t_cry

Я вийшла в коридор і попрямувала до підводної теплиці. Коли я туди зайшла, то відчула легкий запах троянд та ще якихось квітів. Я підійшла до скла, а точніше до скляного купола і подивилася на підводний світ. За склом пропливали зграї різнокольорових рибок: червоні, сині, зелені... Поблизу стояла "карета", яку повинні везти білі акули. За склом кипіло життя: русали плавали патрулюючи місто, переносили тяжкі речі, грузили їх і кудись відвозили, русалки займалися торгівлею, пряли, гралися з дітьми, готували та доглядали домашніх тваринок: морських коників, дрібних і не дуже рибок, морських їжачків та інших.

Ще раз подивившись на це все, я збагнула, чого мене позбавили в житті. Я ніколи тут не жила і не була частинкою цього чарівного місця. В серці затаїлася образа, а по щоці потекла гаряча сльоза. Мені захотілося кричати і нічого не заважало:
- Марк, зрадник, чому, ну чому ти нас зрадив ЧОМУ??? - я приземлилася на коліна і сльози потекли з новою силою.
На якусь мить, мені відчувся хтось поряд, але коли я обернулася, то нікого не побачила.
Поглянувши на годинник, я попрямувала у тронну залу за наказом батька.

Мет
Я стояв і вибирав кращі троянди. Почулися чиїсь кроки і я механічно заховався за кущ троянд. Тихо визирнувши зі сховку я побачив Кларису, яка спостерігала за тим що коїлось ззовні. Раптом, я аж здригнувся, вона скрикнула:
- Марк, зрадник чому, ну чому ти нас зрадив, ЧОМУ??? - по її щоках текли сльози, мені хотілося видати себе і обійняти її і заспокоїти, як малу дитину, але вона різко обернулася в мою сторону, що я аж вкляк на місці та вона мене не помітила, а просто покинула теплицю.

Мені було дуже погано. Щойно я дізнався про зраду рідного батька. Мені хотілося битися з ним і не важливо що він мій батько, та й до того ж:
- У мене більше немає батька - прошепотів я, вийшовши зі сховку з новими силами та блиском в очах...

Я новенька у цій справі і вперше пишу книгу тому вийшла невелика плутанина. Хронологічна послідовність така:
- Спочатку Клара деякий час освоюється у житті під водою;
- Потім йдуть події, які розгортаються у 11 розділі;
- Наступні події 7 розділу.

Ну ось така глава. Якщо ви ще більше запуталися, то розділи стоять правильно просто я написала невеличкий зміст ☝️подій, щоб легше було орієнтуватися.
Книга скоро закінчиться, але пізніше я буду її редагувати тож:
Ставте свої ⭐
Пишіть свої 💌
Та підписуйтесь на мій акаунт
(Не пожалієте😀)

Ваша Софі, яка довго не публікує глави💖💖💖