Я виховую чорного дракона | I Raised A Black Dragon

144

Коли Ноа намагалася втекти з палаючої будівлі, то відчула, як на неї ллється вода. Жінка підняла очі й побачила, що пожежна система запрацювала й гасить полум'я. Подивившись у коридор, з якого вона втекла, жінка побачила, що Адріан зник. Відриваючись від натовпу, який все ще намагався евакуюватися, Ноа зупинилася біля входу, щоб вимкнути систему сигналізації, зітхнувши з благословенним полегшенням від тиші, що настала.

Вийшовши в коридор, вона перевірила, чи нікого немає, перш ніж кинутися сходами на другий поверх. Вузеньким коридором розстелявся килим, обабіч якого стояли десятки пронумерованих кімнат. Ноа підкралася до однієї, яка була прочинена, і зазирнула усередину.

Здавалося, це була звичайна гостьова кімната з двоспальним ліжком і окремою ванною кімнатою, за винятком людей, що розляглися по всій підлозі. Вони смикалися, що ніяк не заспокоювало нерви Ноа. Вона вислизнула з кімнати й понеслася назад у коридор.

Було відчуття неспокою про це місце, яке жінка не могла торкнутися пальцем. Ці люди, вони просто були там, тому що їм потрібно було відпочити після важкого дня випивки? Або вони були частиною чогось набагато більш зловісного. Не кажучи вже про те, як, здавалося, змінювався коридор навколо неї.

Вона відчувала, як він стає вужчим, і надто коротким, щоб покрити готель. Бажаючи вийти з коридору і продовжити дослідження, Ноа спробувала ступити ногою на сходи, що ведуть на третій поверх. Натомість вона зустріла сильний опір, ніби натрапила на черговий бар'єр.

Як не штовхала, бар'єр не піддавався. Вона роздратовано клацнула язиком і викликала вогонь у долоні. Іскри від полум'я запалили бар'єр і почали його спалювати.

Але незабаром стало зрозуміло, що горить більше, ніж бар'єр.

Дерев'яні сходи й поручні, які почали гнити, перетворилися на латунь, яка блищала під світлом її полум'я. Уздовж стін картини зникли, залишилися лише рами. Перш ніж Ноа встигла сприйняти раптову зміну, її скинув на підлогу гуркіт із глибини готелю.

Вона згорнулася клубком, поки рух не припинився, молячись, щоб готель не впав на неї. Коли все стихло, Ноа підвелася на ноги. Вона хотіла лише втекти, але щось тягло її на третій поверх. Якась невідома сила, від якої жінка не могла відмовитися.

Ніби в заціпенінні, Ноа піднялася сходами на третій поверх і з благоговінням дивилася на сцену, що розгорталася перед нею. Як і поверхом нижче, десятки кімнат охоплювали обидві сторони коридору.