Відродження Хвашань

Розділ 12. Падіння секти було неминучим, дурні (2)

Прохання не копіювати переклад і не публікувати на інших ресурсах  >_<.
***

— Краще померти! Краще померти!

Чхон Мьон скривив обличчя. Нічого не відбувалось, так як треба.

Навіть якщо багатий збідніє, він ще житиме три роки в достатку - схоже що цей принцип не працював з відрізком часу довжиною в сотню років. Судячи з нинішньої ситуації, якщо не брати до уваги назву, Хвашань нічим не відрізнялась від третьосортної секти.

«Ні, навіть третьосортна секта краще б впоралась!»

Ця секта немає грошей, а діти в жалюгідному стані. І наче цього було недостатньо, вони були сповнені безглуздої філософії, яку ніхто не розуміє.

Все в порядку, якби це було в будь-якій іншій секті, але не в цій! Не в Хвашань!

А і ще!

«Куди ви поділи Двадцять чотири рухи цвітіння сливи, недоумки!?»

Він міг зрозуміти встановлення пріоритетів серед технік через труднощі секти, або жахливі здібності викладання майстрів секти.

Але змусити техніку повністю зникнути з вчень гори вже інша справа.

Навіть враховуючи факт, що попереднє покоління було повністю знищено! Вони хоча б залишили гроші та історію секти після себе.

— Агггх!

Чхон Мьон взявся за голову.

— Звідки... з чого я взагалі маю почати?

В таких випадках використовується термін - "повний хаос".

— Сахьоне, я взагалі зможу врятувати Хвашань?

Коли він підняв голову в небо, то побачив як знайомий старий посміхався йому.

— Врятувати?

Чхон Мьон підняв з землі жменьку ґрунту і кинув у небо. А потім, буркочучи щось під ніс, пішов в сторону свого гуртожитка.

— Оу, моя спина! – вигукнув Чхон Мьон через біль в спині.

Лише через те, що він та інші діти поговорили між собою, майстер змусив їх тренуватись понаднормово.

Якби Чхон Мьон був настільки ж сильним, як в минулому житті, він би не лише не втомлювався від таких тренувань, а долав би вершини гір одним кроком, не докладаючи зусиль!