Відродження Хвашань

Розділ 15. Падіння секти було неминучим, дурні (5)

Прохання не копіювати переклад і не публікувати на інших ресурсах.
ᕙ('▿´)ᕗ
***

— Хм?

Насупившись через сонячне проміння, що линуло з вікна, Ун Ґам підвівся з ліжка.

«Ці нахаби.»

Правила Гори Хва були суворими. В минулому, коли учні жили разом зі своїми майстрами, учні мали прокидатись раніше і будити свого майстра, а потім готувати сніданок.

Однак, часи змінюються й такого правила вже немає. Але залишилась традиція, за якої учні будять майстрів і вітають їх.

Але сьогодні, ніхто не прийшов.

— Хаааа, ці діти.

Стаєш менш суворим до них і вони стають ледачими.

Піднімаючись, Ун Ґам насупився.

Якби хоча б один учень прокинувся, вони б прийшли будити його. Це означає, що всі діти в Домі Квітучої Білої Сливи все ще спали в своїх ліжках. Ні, те що вони не прийшли, ще не означає, що вони ще сплять.

«Якщо подумати...»

Він пригадав нового учня, що недавно доєднався.

— Ці нахаби, що знову це робили…

Він вже знав, що ці маленькі діти були одержимі проведенням церемонії вступу для новеньких в гуртожитку. Як майстер, він відчував, що мав зупинити це, але Ун Ґам також вірив, що це допоможе створити зв'язок між ними.

Чо Ґоль міг зайти надто далеко, але знаючи що Юн Джон теж буде там, він був впевненим, що не виникне ніяких проблем.

Однак, факт того, що ніхто не прийшов вітатись означає, що вчора щось пішло не так.

Швидко переодягаючись, Ун Ґам ще більше нахмурив брови. Накинувши мантію і прив’язавши меч до талії, він вийшов з будівлі.

«Спочатку потрібно у всьому впевнитись.»

Він рішуче попрямував до Дому Квітучої Білої Сливи.

Думаючи, що потрібно буде пригрозити дітям, Ун Ґам повернув за ріг.

— Ви…

«…ходьте?»

Ун Ґам, що збирався накричати на учнів, глибоко вдихнув і притримав свої слова. Його очі розширились від побаченого.

«Щ-що це?»

Не в змозі повірити власним очам, він їх протер, споглядаючи на дивне видовище перед ним.