Відродження Хвашань

Розділ 25. Ти із секти Південного краю? (5)

Прохання не копіювати і не публікувати на інших ресурсах (ง︡'-'︠)ง.

***

«Та спочатку потрібно перевірити все довкола.»

Чхон Мьон покрутив головою і розвернувся. Він мав переконатись, що уникне будь-яких пасток, які можуть активуватись з відкриттям дверей. 

Знаючи свого Сахьона, він був впевнений, що той старий наставив би пасток на випадок, якщо хтось, окрім нього, намагатиметься увійти. Цей чоловік був ще тим кропітким покидьком.

«Не бачу нічого підозрілого.»

Чхон Мьон зосередив свій погляд на дірі вгорі тунелю. Схоже, не вистачало якоїсь деталі, яка в ідеалі мала би там бути. 

Отвір був розміром з дитячий кулак і не один. Там було з десяток отворів, які знаходились на певній однаковій відстані одне від одного.

— Тц.

Початково тут, напевно, розміщувалися світочі. Цей тунель мав бути яскраво освітленим, а не залитим темрявою, як зараз.

Певно, щоразу як секті не вистачало грошей, вони брали один із світочів та продавали, щоб покрити їхні зростаючі борги. Прохід поступово тьмянів і втрачав своє світло після кожного виклику, з яким вони стикалися.

Про що думав лідер секти, коли дивився на темний тунель, приходячи сюди? Чи згасала надія Гори Хва з кожним проданим світочем? Чи відчував він, ніби  щоразу, коли світло цього тунелю згасало, спосіб відродити Хвашань зникав?

— Агх. 

Чхон Мьон почухав свою потилицю.

— Краще було б цього не бачити.

Важко. Занадто важко.

Він знав. Він не дурний.

Хоч лідер секти та старійшини не дозволяли собі проявляти слабкість, але  Чхон Мьон міг припустити, що вони відчували. Ймовірно, кожен з них недосипав ночі. Тягар занепаду імені Хвашань тлів за їхнього покоління і важко нависав над ними, не даючи спати.

І вони існували під цим тиском усе своє життя. 

«Це несправедливо.»

Недостатньо робити щось самотужки. У минулому, коли він був відомий як Святий Меч Квітучої Сливи, він сам прославив ім’я і підняв репутацію Гори Хва. Але навіть тоді слава Хвашань лунала серед людей ще задовго до часів Чхон Мьона.