Час йде дуже швидко. Я так і не знайшла вихід, таке відчуття ніби я скрізь шукала. Я залазила на ліани, шукала навіть з гори, де тільки могла. У Притулку я вже 5 місяців. Нічого цікавого не трапилося, вжалених стало менше. За мою присутність всього 2 випадків, і це через не обережність хлопців. До речі, до нас прибув дуже симпатичний та молоденький хлопчик. Його ім'я Чак. Він дуже милий, виглядає він на років 13. Ми часто спілкуємося, я допомагаю йому з проблемами і він може запитати в мене все, що захоче. А я досі одна дівчина, але всі дуже добре до мене відносяться. Допомагають, підтримують. З Ньютом все набагато складніше... Так, він підтримує, робить компліменти. Але ми занадто близько зблизились. Потрібно пам'ятати про правила. І ті спогади, що я бачила в ночі. Цей лист з освідченням, можливо до лабіринту ми зустрічались, але я відчуваю теплі та ніжні почуття між нами. Він мені подобається? Я навіть сама не розумію своїх почуттів, що я до нього відчуваю. Я йому подобаюсь? Я не знаю точно, але я відчуваю, що він нерівно дихає до мене. Якщо людина не цікавить мене, я звісно ж не буду освідчуватись їй у кохані. Але я довго не залишаюсь з ним на одинці. Моя увага зацікавлена тільки на лабіринті та виходу, який я з нетерпінням хочу знайти. Я намагаюсь більше не залишатися в лабіринті у ночі. Гріверів я більше не бачила, але добре пам'ятаю як вони виглядають і кожного вечора сідаю біля дерева, щоб намалювати їхнє огидне металеве обличчя.
Сьогодні повинна піднятися клітка та привезти нового учасника цієї страшної гри. Я прокинулась досить рано, щоб скоштувати першою пиріг Фрайпана. Потім я зібралась та готова була вирушати у лабіринт. Сьогодні досить холодно, але від переживань кров застигає в жилах. Сподіваюсь, я встигну до закриття воріт. Все як завжди, я прибігла до середини лабіринту та знайшла потрібну мені секцію. Знову все порожньо. Я пробігла 6 секцію повністю, а виходу так і не знайшла. Вже темніло так що я поверталась до Притулку. Коли я вже вибігла я побачила Чака з незнайомим хлопцем. Напевно, це був новенький. Брюнет з карими очима. Погляд в нього наляканий, але він звикне коли дізнається про це місце стільки скільки я знаю.
*Т/і- привіт Чак, з підвищенням. Ти тепер не салага, але тобі так йшло. Чак-привіт, Фрайпан тебе вже зачекався.*
Я пройшла поглядом на новенького, та просто побігла до кухні Фрайпана. Я пообідала та пішла до Мінхо. Він дає надію хлопцям що є вихід, але я не вірю в це. Я 5 місяців бігаю туди і назад. Цілих 5 місяців сподіваюсь, але надія втихає з кожної години. Мінхо набагато довше у цьому місці і він досить не знайшов вихід. Це дуже дивно. Ми трохи поговорили про новенького. Він сказав, що як тільки він виліз з клітки він побіг в сторону воріт, але зачепився та впав на траву. Я була здивована, що він, навіть, не добіг до воріт і просто покотився на траву. Була якась гордість, що я зробила більше чим він. Перше- забігла у лабіринт без дозволу, друге- стала бігуном, третє- нагрубила та перемогла у двобій Галлі, четверте- всі сприймають мене всерйоз, та без мого голосу не вирішується ні одне рішення. Як мені сказав Албі, я зробила більше ніж хтось у цьому місці. Ніхто не любить ледарів, але є люди якім начхати на правила. Ньют- це права рука Албі, а я його ліва. Поки ми з Мінхо говорили, Галлі вже причепився до новенького. Мені звісно ж була начхати, яка причина, але все ж я підбігла та перекрила хлопця собою.
*Т/і- Галлі, що вже на цей раз сталось?
Галли-він хотів порушити правило. Якщо ти не бігун ти не маєш право заходити у лабіринт, особливо в цей час.*
Я схрестила руки на грудях та одним оком поглянула на салагу
*Т/і- я буду стежити за ним, щоб він не накоїв чогось поганого.*
З лабіринту почулося ричання Гріверів та сильний вітер. Ворота почали замикатись, залишивши після себе багато пилу. Всі розійшлися по своїх справах, а я в той час присіла біля новенького. Та почала розмову.
*Т/і- знову привіт. Ти згадав своє ім'я?
Він- я нічого не пам'ятаю. Чому мені не можна було туди йти.*
Сказав хлопець та тицьнув пальцем в сторону воріт. Я глибоко видихнула та допомогла йому встати. Як я зрозуміла, Албі не сказав йому все, що він повинен знати. Це не мої турботи, так що я скинула їх на Ньюта. Сьогодні, як завжди ми влаштовуємо по типу вечірки. Велике вогнище, їжа Фрайпана, танці, веселощі. Занадто багато галасу, не люблю таке. Тому я присіла біля дерева, дивлячись як вони радіють від веселощів. Трохи далі від вогнища, біля колоди сиділо двоє хлопчиськів. Це був Ньют та новенький. Напевно, розповідає правила чи ще якісь байки. Але я чула все що вони говорили. Знаю підслуховувати це погано, але нестерпно хочеться дізнатися про їхню розмову.
*Салага- розкажи хто такі бігуни.
Ньют- Вони витривалі та найшвидші з нас. Це дуже важливо, бо якщо не встигнеш повернутися до закриття воріт, ти залишишся там на всю ніч. І вижити у лабіринті вдалося тільки їй.
Салага-їй?
Ньют- вона єдина дівчина в Притулку. Але ми відносимося до неї з повагою, так що не смій ображати її. Це вона сьогодні врятувала тебе від Галлі.*
Сказав хлопець та вказав пальцем в мою сторону. Я це звісно ж бачила, але не звернула на увагу. Приємно було чути, що Ньют розповідає про мене тільки хороше і не дозволить нікому мене ображати. Але інколи дратує його опікунство. Я можу сама впоратися без його допомоги. Або можливо він не може забути того листа, який мені дав ще до лабіринту. Я пішла до вогнища, тому що було вже трохи холодно. Сівши біля Мінхо ми трохи поговорили про наступний раз, коли ми побіжемо в лабіринт разом, точніше завтра. Бічним зором я побачила, як Ньют розповідає салазі про професії та знайомить його з усіма. Але не пройшло і кілька секунд, як Галлі знову дістає його запрошуючи на двобій. Він звісно ж програв. Проти Галлі виграти могла тільки через його неуважність. Як я зрозуміла, коли салага впав на землю він згадав своє ім'я. "Томас". Так Томас я теж згадала його. Він був останнім кого привезли до жінки з білим волоссям. До речі, її я також згадала. Її звуть Ава. Як я пам'ятаю, вона привела до мене Томаса і сказала познайомити його з іншими. Біля нього була ще одна дівчина, але її я вже не пам'ятаю. Вона була трохи вища за нього з темним волоссям. Можливо, вона наступна. Хлопці ще трохи посиділи біля вогнища спілкуючись з Томасом, а я швидше за блискавку, пішла до свого будиночку, бо потрібно виспатись після не легкого дня.
_______________________
1094 Слів. Дякую за перегляд
YOU ARE READING
Я все згадала
Mystery / ThrillerТи з'явилася в клітці і з кожним днем до тебе поверталась пам'ять.
