Я все згадала

Частина 6

Прокинувшись раніше, чим  планувалось. Я вийшла з будинку та опинилась в якомусь не знайомому місці. Скрізь був вогонь, трупи людей. Пройшовши кілька метрів я побачила Ньюта, який був повернутий до мене спиною. Я підійшла, та поглянула йому в лице.  Коли я поглянула в його очі, вони були повністю чорними, а з рота капав чорний слиз. Невже, його теж вжалили. Його лице перетворилося з спокійної людини, на безжальну вбивцю. Він накинувся на мене і все почорніло. Ніби, це кінець. Я прокинулась повністю в холодному поті та подивилась у вікно. Темно. Це був всього страшний сон. Я сіпнулася, коли почула стукіт в мої двері. Я повільно підійшла та відкрили їх. Переді мною стояв Ньют. Нормальний Ньют. Тобто мій Ньют, якого я знаю за цей час у лабіринті. Я підбігла та обійняла його. Він відповів на обійми і погладив мене по волоссю.                                                  
*Ньют- гей, все добре. Ти мене злякалась?                                                           
Т/и- Ні, ти не винен. Це просто страшний сон... Все добре*

Хлопець взявши мене за руку, потягнув назад до будинку та зачинив за собою двері. Ми присіла на моє ліжко. Він так і тримав мою руку, напевно боявся, що я кудись зникну. Дивився у вічі та заклав моє волосся за вухо, щоб краще бачити мої очі.
*Ньют- що саме тобі снилося?               
Т/і- дуже страшна картина, навіть язик не повертається про це розповісти... Я бачила людей, точніше трупи, всі у крові та в чорному слизу. Все зруйновано, багато руїн та вогню. Не думаю, що це якийсь спогад, можливо майбутнє або це просто страшні думки у моїй голові.*

Я обійняла Ньюта дуже міцно та поставила голову йому на плече.     
*Т/і- інколи я думаю тільки про вихід, тільки про вихід.                                 
 Ньют- і це твоя головна мета?           
Т/і-напевно, так*

Хлопець взяв своїми холодними пальцями мене за підборіддя, наші губи були занадто близько один до одного, ніби ми ось ось поцілуємося. Але цього не можна було допустити, тому я відсунула його руку від мого обличчя та сіла трохи далі.       
 *Т/і- Ньют, а я згадала. Згадала свою матір. А ще пам'ятаю, що в мене був старший брат пам'ятаю, як він любив дражнити мене через мій зріст, але біля вас я відчуваю себе вищою. Я вища за Чака, за Вінстона...*

Я посміхнулась перераховуючи на пальцях людей, які нижчі за мене. Весь цей час Ньют не зводив з мене очей, посміхався та уважно слухав мене. Ми навіть не помітили, як на вулиці засяяло сонце.             
Сьогодні в мене вихідний, але я вирішила допомогти Ньюту на плантаціях. Томас допомагав нам тому, що ми ще не знали, якою професією його зайняти. Він весь день розпитував нас про лабіринт. Давав нам поради, якими ми скористались ще в перші дні у лабіринті. Від нього майже боліла голова, тому Ньют сказав йому піти за добривом для рослин. Ми продовжили підв'язувати виноград, але я відчула тривогу. Я хотіла перевірити, як там Томас. Але я не встигла дійти до лісу, як почула крики Томаса. За ним біг Бен. Він був вжалений і це можна було побачити через його розлючений стан та чорного слизу на губах. Я покликала Ньюта з надією, що він допоможе Томасу. Хлопець вже добіг до середини Притулку, але Бен все ж його наздогнав та повалив на землю. Коли я дивилась на цей жах, згадала той день, коли Блейк залишив шрам на моїй лівій руці. Я знову відчула цей страх, який переслідував мене з того дня, коли Блейк накинувся на мене. Ньют підбіг до Томаса та вдарив Бена лопатою по лицю.                                         
Всі оточили Томаса та його переслідувача, великим колом. Я підійшла та побачила наляканого Бена. Він знав, що всіх вжалених потрібно вигнати у лабіринт. Деякі хлопці допомогли його дотягти до ями. Джеф допоміг Томасу дійти до мед-будинку. На моїх очах могли б появитись сльози, але світ жорстокий так, що не потрібно плакати через кожного. Мені було жаль Бена тому, що ми часто бігали разом у лабіринт, але це неминуче. Я пішла до свого будиночку готуючись до найгіршого. Сьогодні ввечері ми повинні прогнати Бена у лабіринт. Можу навіть передбачити майбутнє, Бен не зможе вижити у лабіринті і це факт. Те, що я змогла пережити страшну ніч у лабіринті не робить мене особливою, мені просто пощастило. Почувши шелест, можна було зробити висновок, що це Ньют. І так я була права. Хлопець підійшов до мене та тяжко видихнув. Я опустила очі на землю і теж тяжко видихнула. Скільки жертв ще загине через людей які закрили нас тут.                         
*Т/і- моя головна мета - це знайти свого брата. Можливо він вже забув про моє існування*

Сказала я та сперлася на дерево, і подивилась на безхмарне небо. Хлопець підійшов ближче та поглянув на мене із здивованим поглядом. 
  *Т/і- ти запитав чи моя головна мета знайти вихід. Я відповіла напевно. Я так відповіла тому, що не знала точно. Знайти вихід це означає отримати свободу. А знайти брата це знайти підтримку. Можливо мені навіть вдасться знайти своїх батьків.
 Ньют- а якщо вони вже не живі?       
Т/і- будемо сподіватися на краще)

Хлопець підійшов, сперся рукою на дерево та підтягнув мене за талію. Він занурив свій ніс у моє волосся, та глибоко вдихнув. Моє серце шалено затремтіло. Я поставила руки йому на грудну клітку відштовхуючи від себе. 
*Т/і-ні.                                               
Ньют-чому ні?                                         
 Т/і-тому, що правила не дозволяють.
Ньют- мені начхати на правила.*

Сказав хлопець та сильніше притягнув мене за талію до себе.   
*Т/і- ти був згодний із цими правилами з самого початку. Тобі тепер потрібно відповідати за свої слова*                                                                                                                   
Він підняв моє підборіддя одним пальцем та відпустив мене. 
*Ньют-добре. Але подивимося. Потім ти сама проявиш своє невдоволення до цих правил.

Він посміхнувся та пішов до інших готуватися до вечора.                       
  Вже темніло і це означало, що Бен скоро опиниться у лабіринті в ночі. Я не хотіла брати участь в цьому жаху тому просто стояла біля свого будиночку. До мене підійшли Чак і Томас. Його рука була обмотана бинтом. Дивно, але ножа в руках Бена я не бачила. Ми бачили, як його привели до воріт, та загнали майже у глухий кут. Ворота зачинились і всі розійшлись по своїх будиночках. Томас багато часу розпитував, що з ним буде у лабіринті, але багато інформації може зірвати йому дах. Тому я просто тримала це в секреті. Албі сказав що завтра піде у лабіринт разом з Мінхо замість мене, щоб переконатися, що Бен мертвий. Тому завтра в мене буде ще один вихідний. Вже зовсім стемніло тому я вирішила піти спати раніше чим завжди.

_____________________
1059 слів. Дякую за перегляд