Я все згадала

Частина 10

Ми всі зібралися в центрі Притулку. Галлі хотів  вигнати Томаса у лабіринт.                   
*Галлі- ми повинні вигнати Томаса. Всі проблеми через нього.                         
 Т/і- Галлі, Томас хотів лише знайти вихід.                                                   
Галлі- знову його захищаєш? Пригадай, що казав Албі. Він допомагав людям, які закрили нас тут.                                                                   
Т/і- може я тобі нагадаю,  але Блейк теж саме казав про мене. То що? Я теж винна у всьому, що сталося. Не тільки Томас допомагав їм. Тереза і я теж. 
Ньюи- Що? Ти згадала це і не сказала нам цього.                                     
Т/і-я не знала чи спогад це, чи просто сон. До жінки з білим волоссям  приводили дітей. Ви всі теж були там. Частіше за все, біля неї я бачила Томаса та Терезу. Спочатку вона пропонувала мені допомагати їй і я погодилась. Потім я вже зрозуміла, що добра нам вона точно не бажає. Я хотіла попередити Томаса, щоб він не довіряв їй. Він не слухав мене, але вже було занадто пізно. Мені також стерли пам'ять та зачинили із вами у лабіринті. Я не казала вам про це тому, що не було впевнена, що це насправді було. Але після того, як з'явився Томас і Албі згадав його. Я все ж вирішила розповісти вам.           
Галлі- молодець, тебе ми теж вигнемо з Притулку.                                         
Ньют- що? Ні! Галлі ти не можеш вирішувати все за інших.                 
Т/і- повір, Ньют. Мені вже начхати чи буду я у цьому місці, чи з Гріверами. Галлі, ворота можуть більше не зачинитись і Грівери знову можуть повернутися. Скільки смертей ми маємо ще пережити?             
Галлі- я більше не хочу викреслювати імена на стіні. Вибирайте або ви зі мною, або йдете у вечері в лабіринт з ним.*

Деякі хлопці були на його стороні, а деякі просто мовчки прибирали після Гріверів. Галлі ще довго не міг звести з мене роздратований погляд. Я підійшла до ями, де сиділи Томас і Тереза. Я присіла біля Ньюта та тяжко видихнула.                                         
*Т/і- Галлі переконав майже всіх, що все це сталося через тебе, Томасе. 
Томас- якщо чесно, то все так і було. 
Т/і-це ти про жінку з білим волоссям? Так, але мене в це вплутувати не потрібно. Я менше за всіх завдала шкоди. І відмовлялася їй допомагати.
Томас- ти згадала її?                     
Т/І- ще в перший місяць мого перебування в Притулку.             
Ньют- чому ти не сказала мені?       
Т/І- ти б вирішив, що я божевільна. І можливо не повірив мені. А я не була переконана, що це все було насправді.                                       
Томас- а ти робила це з ними?   
Т/І- в перші дні я не розуміла, чого від мене потребують. Але коли зник Ньют, я почала здогадуватись.         
Тереза- тоді, чому вони нас сюди прислали?                                         
Томас- немає значення.       
Ньют- це правда, немає значення. Ніякого. Бо людей якими ви були до лабіринту, більше не існує. Ці творці про все подбали. Важливо те, хто ми з вами зараз і, що ми робимо зараз. Ти пішов у лабіринт і знайшов вихід. 
Томас- а якби не пішов, Албі був би живий.                                             
Т/і- можливо. Але я знаю, що якби він вижив то обов'язково сказав тобі теж саме. Бери ноги в руки і закінчуй те що почав.                                               
Ньют- якщо нічого не робити, вважай Албі загинув даремно, а я з цим не змирюсь.             
Томас- добре, але спочатку треба з Галлі поговорити.*