Вступ

63 6 4
                                    

Кінь здибився та скинув  Християна. Вочевидь герцог Черне Серце дійсно був дияволом в людській подобі. Розкидав нападників, поранивши з десяток з них, тепер він грався власним мечем, перекидаючи його з руки в руку. Супутники,  відпущені їм, були вже далеко, їх облич Християну не вдалось розгледіти через маски. Втім, сам герцог самовпевнено зірвав свою та в очікуванні атаки вдивлявся в нього, ніби вгадуючи його думки.

Швидким рухом Християн дістав ангх, який йому надали священники, благословляючи   полювання на злочинця, ім'я котрого усі знали, та без доказів схопити та стратити було неможливо.

Однак, він занадто сподівався на священну силу ангха. Зробивши випад уперед, герцогу вдалось підхопити кінчиком меча за кільце , підкинути його догори та, відступивши спіймати його.

Він розсміявся та добавив :" Цим ти збирався відправити мене до Аду?"

З несподіванки Християн  здригнувся.   

« Ти та твої люди хоробро бились. О! Ти був досить наполегливим. Але тобі не вистачило майстерності. На сьогодні досить."

Оцінюючий погляд пронизував наскрізь. Залишалось лише змиритись з поразкою...



◄ ◊  ЧОРНЕ СЕРЦЕ  ◊ ►Where stories live. Discover now