Частина перша 3

24 5 0
                                    

Розділ третій 


Християн

Спустошення

Розчавлений власною нікчемністю, знов принижений власними почуттями! Як бути? Немов у тумані мрій зробив помилку і немає повернення до гідності.
Давно ув'язнена хіть вирвалась назовні.
Знов розбите серце. І ніхто не винен...

Перед сніданком Християн поцілував перстень Його Вельможності. А хотілося йому притулитися до руки його щокою, покрити її цілунками. Ледве дочекавшись закінчення сніданку, немов вогню вхопивши, кинувся в дільницю.

Погладжуючи гриву коня рукою, шепотів: «Пробач, пробач мені і ти... зовсім не було потреби поспішати, я знаю...»

Рікардо поклав руку товаришу на плече: «І знову ти не виглядаєш щасливим...» Християн схопив його, що вже йшов, за руку: «Ти не розумієш! Я щасливий! Усередині мене лише мої помилки і прокляте минуле позбавляють мене радості від того, що я зараз маю честь отримувати від Його Вельможності!»

В дільниці всі погляди були прикуті до нього. Цікавість від браку інформації викликала плітки. І ось уже його покликали до начальника поліції, який похмурим і важким поглядом оглянувши Християна, цідив крізь зуби про те, що покладав великі надії на хлопця, але тепер нехай той не думає чекати якихось поблажок.

«Запевняю Вас, пане, я колишній! І намагатимуся більш, ніж зазвичай!»

Його нове життя знов далось взнаки, щойно він вийшов з кабінету: прийшов кравець і почав заміряти його при всіх, слідом за ним і чоботар.


Християн

Зустріч

На самоті. Знову на самоті.

Сон не приходив. Християн підвівся і вирішив, що поки ніхто не спостерігає за ним, він може хоч трохи прогулятися замком під приводом випити трохи вина, щоб заспокоїтись та заснути. Свічка чомусь не давала рівного світла, її полум'я вперто хилилося, згасало і знову спалахувало.

«Тиждень живу тут і ходжу лише за маршрутом: вітальня – спальня. Час хоч трохи вивчити замок ... »

Знаючи де  кухня, Християн пішов у протилежному напрямку. Те саме почуття, яке жінки називають інтуїцією, а поліцейські - нюхом, наполегливо тягнуло його спуститися донизу. Але де ж вхід? Християн побачив кам'яні сходи крізь щілину в стіні. «Он він... але, це означає, що хтось там вже є! ... Його Вельможність.» Тепер уже цікавість не давала йому зупинитися.

◄ ◊  ЧОРНЕ СЕРЦЕ  ◊ ►Where stories live. Discover now