Для тих хто в танку: ПТСР — пост травматичний стресовий розлад. Виникає внаслідок подій, котрі ушкоджують психіку. Це бойові дії, аварії, катастрофи, насильницькі дії, тілесні ушкодження.
Тобто бути на війні не обовʼязково — як виявляється. Достатньо просто пережити якусь сильну стресову подію. А враховуючи, що люди ми різні — то всіх факторів не перелічити. Але я зупинюсь на тому, чому власне почав писати про це.
На війні я цього не відчував. Там інакше. Там немає часу. Вас обстріляли й все. Живі, то й добре. Русня підари, але то й так ясно. Вони хочуть твоєї смерті, ти хочеш їхньої. Для мене це чесно. Ти не думаєш, що з тобою буде після війни. Ти можеш лише малювати різні картини у своїй голові. Але як буде ти не знаєш. Я теж не знав.
- Це в тебе ПТСР, — видав Андрій при зустрічі. - Я чогось думав, мене це мине. - Всі так думають...
Я вірю йому, бо для нього війна це робота. То є такі люди: вони воювати вміють та люблять, хоч говорити можуть по іншому. Але правду ми знаємо. Потім його слова підтвердив відповідний спеціаліст, бо ставити самому собі діагнози — дурна справа. Але я схиляюсь до думки, що багатьох це не мине.
Проте знаєш — значить озброєний.
Тож ось, що потрібно запамʼятати кожному воїну, котрий повернеться.
1. Ти не помічатимеш цього. Розумітимеш, якщо схильний до рефлексії. Мало того, деякі твої знайомі цього не помітять. І ти не помітиш у момент прояву. Типу: який поїхав — такий і повернувся. З вигляду все добре. Але люди не у твоїй голові й не знають, як воно.
2. В довгій перспективі від алкоголю тобі ставатиме тільки гірше. Ніби очевидно, але як подивитись — то не дуже очевидно. І ні, пияцтво з друзями не зробить тобі погоди й не замінить допомогу фахівця. Не обманюй сам себе.
3. Зміни (далеко не на краще) помітить твоя сімʼя і це буде відбиватись на них. Або люди, котрим ти небайдужий. Прислухайся, відкинь свою гордість. Бо не слухають тільки барани, які думають, що найрозумніші. У мене для таких погані новини.
4. Далі може бути тільки гірше.
Тож, що з тобою може бути? Може бути все, може бути лише щось, але чим менше з того, зійдеться — тим краще для тебе.
Поганий сон. Не можеш заснути, чи прокидаєшся серед ночі. Сюди ж важкі сни, жахіття.
Слабкість. Втрата апетиту.
Головні болі. Відчуття напруги в мʼязах. Неможливість розслабитись.
Погіршення памʼяті. Погіршення слуху чи зору. Неможливість зосередитись.
Підвищена тривожність. Страх. Може бути дискомфортно у місцях скупчення людей.
Можливі переляки через гучні звуки.
(Тут я передаю привіт підарасам на мотоциклах і любителям сигналити просто так. Колись я через когось з вас сяду за важкі тілесні. їй Богу, хтось з вас запамʼятає мене до кінця життя).
Соціальна ізоляція. Сексуальна дисфункція або надмірний статевий потяг. Відчуття, що тебе ніхто не розуміє.
Нездоровий потяг до спиртного чи наркотиків.
Кожний досвід індивідуальний, і що підійде одному, може не підійти іншому. Якщо є щось з цього і воно не проходить ні через місяць, ні через два — тобі потрібна кваліфікована допомога.
Так, на жаль з деякими з цих проблем ветеран залишається на самоті. Тому що соромно, тому що тебе ніхто не розуміє. Суспільство все ще досить стигматизоване стосовно деяких речей. Так ось: твій набутий досвід цінний, важкий, але не унікальний. За десятки років спеціалісти навчились працювати з ПТСР і повертати людей до повноцінного життя, на котре вони заслуговують як ніхто.
Якщо я просто скажу, що потрібно поговорити зі спеціалістом — я нікого цим непереконаю. Тож тут я залишу кілька посилань.
Це допоможе з горем наполовину адаптуватись до цивільного життя.
Лекції від Veteran hub на освітній платформі прометеус. Українською, безкоштовно. Не хочеш нікуди йти? Гадаю, ти ніц не втратиш, якщо просто послухаєш. А краще — зробиш висновки.
Ops! Esta imagem não segue nossas diretrizes de conteúdo. Para continuar a publicação, tente removê-la ou carregar outra.
Сертифікат — доказ того, що я прослухав сам, що раджу тобі.
Перемога не означатиме кінець. У нас у всіх буде багато роботи. І почати таки варто з себе.
