Заплутана історія

Ніжність. Співчуття. Сльози

Ольга Сергіївна заходить і дивиться і баче

Ви спите як котики, такі милі були.
Вона підійшла до буфету і промовила

Оля К.: ходімо дещо покажу

Сергій: що там таке

Оля К.: зараз побачиш

Вони пішли до того кабінету і на вас всі дивилися, і милувалися.

Через хвилин 5 ти прокинулася і дивишся навкруги і бачиш групу людей

- ой, доброго ранку

* Ти подивилася на Стаса і штовхнула його*

- просинайся, вже не спать, на нас тут дивляться як в тєліку

Стас був дуже сонний і такий

Стас: ну Аня дай поспати ми вже на роботі, нічого не буде ми ж не запізнилися

- Стасік, тут вже всі наші ще й дивляться вставай, а уже хутчіш

* Він відкриває очі і бачить всіх і такий *

Стас: ой вибачайте, ми тут трохи заснули

Сергій: та ми бачимо, і як виспалися?

- та нормально все, а чого ви так швидко, ми думали що ви пізніше приїдете

Оля К.: хотілося пізніше приїхати, але у нас дуже важлива справа

Стас: а що за справа

Марго: сьогодні вночі було вбито Стефанчука

- о це той що спікер в ВР чи що

Косач: так

- я звичайно можу здивувати своєю реакцією, але скажу як людина, о ніштяк круто так йому і треба, але ось як слідчий, а чому ми цю справу розбираємо

Сергійко: сам генерал Мовчан сказав все таки поважна людина

Стасік нарешті роздуплився *

Стасік: але ж саме через нього блокуються багато законопроектів про ЗСУ

- і не тільки про них, але й про фінансову підтримку біженцям, а допомогу матерям

Косач: Аня я розумію, але ми повинні робити свою роботу

- добре, тоді хто їде на виїзд

Сергій: якщо хочеш то можеш ти правда полковнику Косач

Оля Косач: ну а чому ж незя, треба

- я тоді Стасіка візьму разом з ним буду

Бром : ну мені здається Стасіку зараз недо виїзду