Повторне заміжжя імператриці

РОЗДІЛ 101 - Лише я можу себе захистити (2)

- Мені заборонено заходити до палацу?!

Я була з братом, коли імператорський посланець приніс цю новину. Чоловік перелякано відсахнувся, коли Кошар гнівно накричав на нього.

- Так. І якщо Ви ще раз штовхнете або погрожуватимете міс Рашті, Ви понесете покарання за погрожування імператорській родині.

- Хто кого штовхав?! - Кошар загарчав, і вдарив подушку кулаком, що та аж порвалася, тоді як посланець поспішив геть.

- Ти можеш в це повірити! - Кошар не заспокоювався, навіть після того як посланець залишив кімнату. - Я штовхнув її?! Та вона взагалі б не встала, якби я її штовхнув!

- Брате.

- Нав'є, в неї проблеми з язиком чи в твого чоловіка з вухами?

- Брате.

Мої спроби втихомирити його залишилися непочутими. Я підійшла до Кошара й поплескала його по спині, намагаючись привернути увагу. Він пригорнув до грудей розірвану подушку й заскреготів зубами, але за мить опустив голову й вибачився.

- ...Вибач за подушку.

- Нічого. Ти як?

- Якби тебе не було поруч, я б, ймовірно, відлупцював слугу, що передав послання.

- Притримай свій гнів.

- Але...

- Потім пошкодуєш.

Ця звістка засмутила мене, але я була впевнена, що Кошар, через якого все сталося, почувався ще гірше. У ситуації, коли Рашта була одна проти всіх, саме лише наближення мого запального брата до неї вже сприймалося як загроза. Якщо б вона просто перекинула провину на нього, це було б зрозумілим.

Проте вона стверджувала, що впала, бо Кошар штовхнув її. Хіба це не було відвертою брехнею? Сов'єшу навіть повірив їй і заборонив Кошару наближатися до Імператорського палацу. Те ж саме було й із листами, коли про них розпитував принц Хайнлі. Рашта виявилася підступною жінкою.

- Найближчим часом, тобі варто бути обережнішим, брате.

- Обережним через ту кляту жінку?

- Ти чув, як розлучилася герцогиня Туанія?

- Небагато.

- До цього доклала руку Рашта. Вона підняла старі чутки про герцогиню Туанію й роздмухала їх до набагато гірших. Вона не проста наложниця. Вона хитра.