Повторне заміжжя імператриці

РОЗДІЛ 104 - Вибачся, якщо я правий (1)

Кошара не катували? Попри його спробу зашкодити дитині Імператора?

Маркіз Карл був ще більше збентежений діями Сов'єшу. Для будь-кого було очевидним, що Сов'єшу дорожив Раштою. Він приховав інформацію, яку зібрав віконт Ландель щодо Рашти та герцогині Туанії, і без жодних доказів повірив, що Рашту штовхнув Кошар. Хоча Сов'єшу здавався засліплений коханням, час від часу маркіз Карл помічав тінь сумніву в його очах.

Сов'єшу глянув у вікно. Звідси було видно дорогу, що вела до західного палацу, однак йдучих по ній можна було побачити лише тоді, коли вони виходили з-під даху...

- Ваша Величносте, якщо це вас хвилює, можете попросити імператрицю зайти першою. Моє питання не термінове, я можу повернутися пізніше.

- Впевнений, вона вже пішла.

- Ви бачили її?

- Ні. Але це імператриця. Вона ніколи не зробить щось, що може зачепити її гордість.

- Тоді чому б вам не піти до західного палацу, Ваша Величносте?

- Я надто розлючений, щоб це робити.

- Але, Ваша Величносте, це точно, що маркіз Фаран купував ліки?

- Мій інформатор добре знає свою справу, - замість конкретної відповіді Сов'єшу підвівся. - Я втомився. Бажаєш прогулятися?

Він рушив до дверей. Було складно сказати, чи імператриця вже пішла. Маркіз Карл притримувався думки, що було б краще, якби Сов'єшу прямо зараз завітав до західного палацу, але він не став сперечатися і теж підвівся.

Вони пройшли через вітальню і вийшли у коридор, але щойно Сов'єшу переступив поріг, він завмер. Імператриця все ще стояла там. Навіть маркіз Карл розгубився і поспіхом схилив голову.

- Я думав, ти вже пішла, - пробурмотів собі під ніс Сов'єшу, насупивши брови.

***

Спочатку я думала повернутися.

Я, мабуть, так би й зробила, якби була в звичайному настрої, але цього разу я відмовлялася поступатися. Тож я залишалася на місці й чекала, доки не вийде Сов'єшу.

"Будь-якої миті".

На щастя, чекати довго не довелося. Двері відчинилися, і я помітила, що його постать трохи зсутулилась, мабуть, через хвилювання за Рашту. Однак, щойно він побачив мене, його обличчя стало невдоволеним.