Надворі вже світало. По склу танцювала вода. Небо набуло приємного рожевого відтінку, а хмари на ньому тихо пливли і показували то одні то інші малюнки. Лагідно посміхалися перші промені сонця і ніжно дарували своє тепло усьому світу. Віолета почувалася бадьоро і якось тріумфально, ніби вона щойно виграла олімпіадні ігри у всіх видах спорту. Це з нею таке роблять сни про Вампіра? Їй зробилося якось приємно на душі, через спогад, що за неї хтось заступився, що вона комусь подобалася. І не просто комусь, а самому Вампіру, хлопцю, якого хотіли всі дівчата підлітки в школі і поза її межами. Він був дивний, але до дідька красивий. Проте тепер вони належать різним світам... тепер вже їм не судилося зустрітися знову. Принаймні вона цього не допустить.
По листочку її вазона весело чимчикувало сонечко, кумедно перебираючи лапками і моторно ворушачи крильцями. За хвилинку червона плямка здійнялася в повітря і вилетіла у напіввідкрите вікно. Було якось дивно спостерігати за ним, але дуже цікаво. Він чимось нагадував Вампіра. Цікаво, чим?
Віолета не хотіла думати про нього, але думала увесь час. У ваній і на кухні, в спальні і в залі, навіть в магазині, коли виходила за продуктами, що до речі робила раз на тиждень. Вона не любила виходити з дому і потрапляти комусь на очі. Хоча сусіди ставились до неї добре, навіть якось лагідно і ніжно, наче до дочки. Хоча вони познайомилися відносно нещодавно. Це була мила сімейна пара. Років 35 була жінка і 38 - чоловік. За ними було цікаво поспостерігати. Вони ніколи не сварилися і ніхто з них не підвищував голосу в розмові. Чого так хотілося і Віолеті, коли вона заведе свою сім'ю. Вона б хотіла, щоб її життя було схоже на їхнє.
YOU ARE READING
Кохання на замовлення
RomanceВони... Їхні дороги розійшлися, і вони опинилися в різних світах. Вона... Давно вже не думала про нього... Він... Давно шукав її... Вона... Вона думає, що ненавидить його... Він... Змирився... Вона... Її мучать сни про нього... Він... Знайшов її...
