Кохання на замовлення

Ненависть

...
-Дивіться, ця ненормальна навіть покрасилась в тон учілці.
Зал заповнився гучним сміхом... Всі однокласники показували на неї пальцем... Кілька хвилн продовжувався голосний сміх, а потім все стихло.
-Кріс, що ти ненавидиш найбільше, - почула Віолета десь біля себе, але відповіді не було, Кріс просто знизала плечима. А Віолета знала, що б вона відповіла на таке питання. Вона ненавидить людей. Ненавидить їх усім своїм серцем за їхню недолугість і приземленість, за всі ті знущання і образи, за те, що сують свого носа куди не треба, за те що говорять не по темі і роблять щось образливе, а самі ржуть. Вона ненавиділа всіх, однак були вийнятки, яких вона і ненавиділа і любила водночас. Спитаєте, чому ж ненавиділа? Та за те, що вони люди. Якби вони були якимись хом'ячками чи кішками, була б зовсім інша справа. А так, вони всеодно ті ж потвори, на думку Віолети. Вони всерівно якось псують їй життя. Вони всерівно скажуть чи зроблять щось не так.
Її дратує, коли її щось просять, вона нервується, бо це попросила людина. Прикладом протиріччя можуть бути навіть її батьки. Вона любила і водночас ненавиділа свою маму, бо через якусь помилку та з нею не розмовляла. Їй ніби влаштовували бойкоти, які для неї були нестерпними. Це її просто вбивало . Вона ніби перебувала в якомусь пеклі. Їй ставало погано від цього і вона плакала... Плакала сильно і довго, але коли ніхто не бачить...
...
Сонце нестерпно пекло, потрапляючи через вікно до спальні. Очі різало яскраве світло. Віолета ліниво потягнулася і встала з ліжка.